Африканська маска – ключ до душі

У кінцевому підсумку, цілком можливо, що мистецтво — це, по суті, засіб примирення світу розмаїтих форм довкола нас із нашим сприйняттям цих форм. У цьому розумінні мистецтво дозволяє нам виходити поза межі того способу пізнання, що ми його використовуємо у повсякденному житті: воно дає змогу піднестися до вищих рівнів сприйняття чуттєвого досвіду. Якщо таке визначення мистецтва правильне, то можна, мабуть, піти далі й стверджувати, що у своїй суті художня творчість — це акт відкриття обріїв знання і досвіду, які вбачаються за поверховим сприйняттям довкілля. Це все одно, що, блукаючи протягом більшої частини життя у темних хащах, час від часу бачити, як їх зненацька висвітлює сяйво від творів мистецтва, або бути свідком того, як форми й звуки, до яких ми звикли у повсякденному житті, набувають нових обрисів і глибин завдяки перетворенню наших пізнавальних можливостей у процесі сприймання мистецтв. Які ж духовні обрії відкривають для нас твори африканського мистецтва і як це відбувається?

Хоч і немає жодного виду мистецтва, що його можна було б визначити як суто «африканський», але все ж є деякі стилі й підходи, що завдячують свою появу творчому генієві народів Африки, — у сукупності їх можна розглядати як такі, що належать до однієї й тієї самої мистецької «родини». Щоб зрозуміти функцію африканського мистецтва, можна для прикладу взяти африканську маску.

ШЛЯХ ДО НЕВИДИМОГО СВІТУ

Де закінчується мистецтво і починається релігія? В Африці маска — не просто різьблений витвір. Вона являє собою «окультний предмет». У тому розумінні, що відкриває доступ до невидимого світу, населеного божествами, духами й привидами, які в африканській космогонії разом з людством населяють Всесвіт.

Як багато інших народів у різних частинах світу створили релігійний іконопис для репрезентації божественного, так і африканці користуються масками в релігійних ритуалах і церемоніях, щоб досягти єдності між людьми та духовним світом, неприступним для звичайних засобів пізнання. Годі зрозуміти стилістичні умовності різьблених африканських масок, якщо не мати на увазі їхнього призначення.

Насамперед, африканські маски не покликані віддзеркалювати дійсні форми, їх роблять для відбиття суті того, що вони уособлюють. Маска — це не точне відтворення предмета, а «знак», що заступає невидиме. Оскільки вона знак, митець може вкласти у свою різьбу прикмети духовного об’єкта, що його він намагається репрезентувати, або може просто дати волю своїй уяві, аби спіймати «ідею» божества або духа, який має виявити себе через маску. В обох випадках його завдання — досягти узагальнення, що заступає зовнішній об’єкт.

Воднораз маска — це обличчя, яким божество або дух, тимчасово втілений у того, хто її одягає, дивиться у світ. У цьому обличчі вираз і форми часто репрезентовані геометрично. Чому очам божества не бути трикутними й розташованими симетрично до куба, що зображує рот? Або чому самій масці не бути увінчаною іншими формами, скажімо, загадковими спіралями, що в’ються до неба? І, власне кажучи, чому обличчю не міститися поверх голови й не вдивлятися завжди в небо або не постати в граційно вигнутій формі, що втілює дух антилопи? Чому свобода творчості митця має обмежуватись?

ВІЛЬНИЙ ВИРАЗ

Іноді маска — ціла оповідь, як, наприклад, маска геледе (таємного товариства) у народу йоруба, яка містить зверху, ніби на шоломі, футболіста з м’ячем біля ніг або літак, що колись прикував увагу скульптора. А чом би й ні? Зрештою, маска — це ніби вікно в уявний світ, де співіснують багато дивовижних речей. Вона вводить нас до уявного світу скульптора, а також до предковічних художніх та культурних традицій, що скеровують його творчість.

Хоча культурні й художні надбання, на яких ґрунтується праця творця, загалом визначені досить повно, автор африканської маски все ж має майже необмежену творчу волю. Навіть якщо творець намагається наслідувати вже існуючий, освячений традицією зразок як досконалу репрезентацію духовного об’єкта, йому все ж вільно вносити свої зміни й доповнення.

А чи це взагалі мистецтво? Яку красу можна знайти у химерному світі абстрактних форм і знаків, таких характерних для африканської маски? Традиційно африканський митець зачарований ритмом, пропорціями та гармонією форм. Уважно вивчаючи маску, не можна не подивуватись ретельності й силі думки, витраченим на те, щоб забезпечити симетрію форм і обрисів, — за винятком тих випадків, коли їх навмисне роблять такими, що вони взаємно протистоять, аби викликати глибокий подив при сприйняті.

Воля уяви, досягнута африканськими скульпторами, що працюють у традиційній манері над масками, виявляється й у різьбленні декоративних та ритуальних об’єктів. Одначе в деяких скульптурах, таких, як славнозвісні бронзові фігурки народів іфе й бенін, метою мистецького твору є правильне відбиття об’єктів, що оточують нас. Тут мистецтво по-своєму надає піднесеності життю…

Краса у мистецтві не конче залежить від точності відтворення природи. Саме це світ завдячує африканському мистецтву.

Автор: Ола Балогун.