Казки народів Африки

багаття

З давніх-давен африканські землі зберігають в собі чимало загадкового, таємничого. І коли втомлене Сонце заходить за горизонт, а на небі з’являються перші зірки, місцеві жителі запалюють багаття, сідають біля вогнища, щоб послухати чергову казку, яка привідкриє двері в цей дивовижний світ загадкового і таємничого. В цей момент відбувається справжнє єднання африканців із світом довкола, з тваринами, рослинами, духами предків та богами.

Такі посиденьки часто відбуваються під ритмічні звуки африканських барабанів та тамтамів. Люди говорять, співають і танцюють, все довкола сплітається в загальний ритм. Цікаво, що в різних районах Африки часто зустрічаються спільні казки, певно вони є проявом колективної африканської підсвідомості, або ж найбільш відомі казки віками мандрують африканським континентом, передаючись з уст в уста, з племені до племені, від багаття до багаття. Ці казки наскрізь просякнуті африканським духом, африканським ритмом, в них б’ється пульс африканської культури.

Кожна казка унікальна і розповідається по різному. Розповідач понад що намагається передати почуття головного героя, якщо це якийсь звір, скажімо лев, або гієна, то він буде гарчати, шипіти, скалитись. В деяких казках головні герої співають пісні, а всі слухачі частенько їм підспівують. Здається вони (слухачі) й самі не гірше знають сюжет тої чи іншої казки, але все одно захоплено слухають казкаря.

Чимало африканських казок, як це не дивно, становлять інтерес для істориків, адже в них оповідується не лишень про якісь вигадані, міфічні події, але й про події минулого племен, історію їх виникнення, про далеких і героїчних предків. Звісно казки передають це все в алегоричному та гіперболізованому вигляді, але тим не менше. В деяких казках передані космогонічні уявлення африканців: про створення всесвіту, появу людини. Часом такі казки перетікають в цілі сказання, які можуть тривати не один вечір.

Часто казки супроводжуються музикою, причому в різних районах Африки вона теж може бути різною, наприклад в Камеруні казки оповідають під гру на спеціальному струнному інструменті, який дуже схожий на сучасну ліру. А от племена манде для цього мають більш потужний струнний інструмент – кора, схожий на нашу арфу.

Самим улюбленим часом для оповідання казок звісно є вечір, особливо коли на небі повний місяць, недарма ж кажуть, що в повний місяць вся Африка починає танцювати.

Ще цікаво, що казкарями в Африці є здебільшого чоловіки, а в Західній Африці навіть сформувалась спеціальна каста професійних казкарів-чоловіків, їх називають дьелі, вони чимось схожі на бардів та менестрелів середньовічної Європи, або ж на наших українських кобзарів. Їхнє мистецтво (а це справді мистецтво, адже казкар має володіти не лишень відмінною пам’яттю, щоб в подробицях пам’ятати сотні різноманітних казок, а ще й бути гарним артистом та музикантом, адже розповідь казки, як ми вже казали, супроводжується музикою) передається з покоління в покоління виключно по чоловічій лінії – від батька до сина.

Загалом африканських казок дуже багато, щоб привести їх всі певно треба не статтю, а цілу книжку видавати. Багато казок про тварин, чимало мають глибокий повчальний зміст. І так, на них виросло не одне покоління і це справжня культурна спадщина африканських народів.


Posted in Африканська культура by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика