Рідина богів – вода у Африці

Багато символічних значень джерела життя, очищувальної речовини, відроджувального засобу — приписується воді в обрядах та звичаях чорної Африки. У міфі про створення світу племені догон (Малі) вода – це божественне зелене сім’я, що запліднює Землю та народжує двох зелених істот-близнюків, напівлюдей-напівзмій. Згідно з міфологією догонів запліднення означає, що олія, чоловіче сім’я, поєднується в лоні з вологою піхви й утворює спіраль, що символізує вібрацію творення.

Як і сусіднє плем’я бамбара, догони йдуть далі й уподібнюють воду, що є заплідненим сім’ям, до світла й дару мови, Слова, що сотворяє. “Суха” водами “сухі” слова виражають поняття мислення, потенційних можливостей як серед людей, так і серед богів. Світ виник тоді, коли небесний бог Амма створив за своєю подобою Номмо, бога “мокрої” води. В музиці олія символізує мелодію, а ритм — це вода, слово.

У цих народів, а також у багатьох африканських країнах, розташованих у Сахарі, чи в тих, що межують із нею, вода — закон життя — тісно пов’язана з обрядами, які супроводжують народження немовля. Коли плацента виходить назовні (ознака того, що немовля вже справді народилося), одна з повитух набирає повен рот води й легенько пирскає нею на дитину. Доторк холодної води викликає у дитини плач — її “офіційно” наділено даром мови.

Вода, якій приписують божественні властивості у всій Африці ще з часів фараонів, відіграє належну їй роль в родючості полів та плодючості всіх живих істот, але, на додачу до цього, кожен окремий вид водяного середовища — дощ, джерело, річка, ставок, озеро, море, роса, вода, що накопичується в порожнистих стовбурах дерев — має своє особливе значення. Згідно з віруваннями банту, створення світу відбулось у водоверті чи в заростях очерету десь на Сході. У камерунських племен фалі вода, цей атрибут утроби, асоціюється з рибою. У племені бамілеке, що живе на заході Камеруну, батьки благословляють дочок на їхньому весіллі водою, де плавають листочки фефе, різновиду шпинату, що символізують ніжність та гармонію.

ОЧИЩЕННЯ ТА ЗЦІЛЕННЯ

Очищення, нероздільно пов’язане з обрядами посвячення, проводять для того, щоб змити з новопосвячених весь колишній бруд, вигнати злих духів і захистити від них. У племені бамбара наприкінці обряду голова коре, групи посвячення, набирає повний рот води й бризкає нею на неофітів. Потім неофіти вмиваються: спочатку на місці зібрання коре їх вмиває хтось із посвячених ще раніше водою з сільського святого ставка, а згодом вони миються вдруге самі — водою зі святого місцевого джерела.

Животи молодих дівчат племені сара (Чад) також обмивають водою, яку їхні матері набирають у рота з чашки, а дівчата зулу після кількатижневого усамітнення відбувають ритуальну купіль у річці і змивають із себе червону глину, якою обмастили себе.

Вода як вмістилище духів фігурує в ритуалах мешканців Беніну, Того та Нігерії. Широко використовується вона в цій ролі й на Гаїті, що сприяє відновленню національної ідентичності гаїтян, істотно поруйнованої тоді, коли предків сучасних остров’ян, сказати б, із коренем вирвано з Африки. Гаїтяни вірять, що зможуть знову підкорити міфічну Африку, звідки приходять всі духи, — через підземну воду, яка створила їхній світ і є складником будь-якої людської діяльності. Ось чому гаїтяни приписують магічні властивості джерелам, річкам та водоспадам і на початку ритуалу виливають перед вівтарем воду, щоб викликати духів з підземного світу.

Вода також була в основі світських та релігійних ритуалів, що виконували групи втаємничених, — звичайно це були таємні товариства, яким надприродні сили надавали чарівних властивостей духів води. Одну з таких організацій можна знайти серед дуала, племені, що населяє прибережні райони Камеруну і виводить свій родовід від водяного предка Єнгу, якого за давніх часів уявляли у вигляді чорношкірого чоловіка з довгим волоссям, виряченими очима й вивернутими ступнями, а нині — як довговолосу білу жінку. Єнгу приносить чоловікам багатство, а жінкам — плодючість. Він може набувати людської подоби й показувати свою силу, творячи чудеса та виголошуючи пророцтва; може він виступати і як противага до влади ватагів. До початку німецької колонізації Єнгу відігравав важливу політичну роль у племені дуала. Він, якого шанували як предка, міг женитись на вельможній жінці. Навіть сьогодні Єнгу зберіг свою терапевтичну роль, бо, хоч давні вірування зовсім зникли з суспільного життя, вони все ж залишились у всьому, що стосується хвороб та лікування, віддзеркалюючись у заклинаннях, у станах одержимості чи трансу та в молитвах.

МОЛИТВИ ТА БЛАГАННЯ

Вода — дорогоцінна речовина, і коли її мало, може трапитись лихо. Життя селян залежить від дощу. Якщо дощ йде запізно або його немає зовсім, або якщо він заливний, селяни знову й знову здійснюють обряди та заклинання, з яких і сплітається їхнє життя. Багато міфів описує походження цих звичаїв.

Згідно з віруваннями племені діола (західна Африка), спочатку було двоє божеств — Амонтонг, бог посухи, та Монтогарі, бог дощу. Вони мали великі отари худоби й жили у злагоді, поки одного дня не посварились й не вступили у двобій. Поки вони бились, Амонтонгові жінки послали до них своїх дітей і дали їм прив’язані до мотузок сухі шкури. Волочачи за собою ці шкури, діти збили куряву, яка перетворилася на хмари, а гуркіт сухих шкур став громом. Боги вистрілили зі своїх рушниць, утворивши блискавку. Тоді діти Монтогарі зібрали рештки куряви й обернули її на дощ.

Автор: Каміл Талкю Тунунга.