Священні дерева Мадагаскару

Жителі Мадагаскару вважають, що місце, де не ростуть дерева, безплідне і мертве. Дерева не тільки дають людям їжу і багатство; вони до того ж населені невидимими істотами, з якими людина повинна жити в злагоді.

Амунтана і авіаві (платан і смоківниця) – королівські дерева. Вони – символ життєвої сили і влади. Квіти і плоди на них з’являються раніше, ніж листя, які наче чекають, коли прийде час захищати дозрілі плоди від сонця. Старі люди кажуть, що такий порядок – ознака королівської влади, яка спочатку відкрито проголошує свої устремління, спрямовані на благо людей, а потім ховає їх, бо вони священні.

ДЕРЕВО КОРОЛІВ

За переказами, першим посадив ці дерева король Андріаманелу в королівстві Аласура, на одному з дванадцяти священних пагорбів Імеріни. Незабаром вони стали символом королівської влади, і відтепер їх дозволялося садити тільки в резиденціях королів і їх намісників. «Плоди авіаві спочатку гірчать, але потім виявляються солодкими, – говорив Андріаманелу. – Нехай же у мого королівства буде такий же солодкий присмак».

У центральній частині Мадагаскару у народу бецілеу, коли зводили на престол нового короля, на схід від його палацу садили авіаві. Коли государ помирав, його ховали під цим деревом, а члени королівської сім’ї садили поруч молоді авіаві або взяті від старого дерева пагони. Так увічнювалась пам’ять про померлого, знаменувалася спадкоємність поколінь.

У міфології північного Мадагаскару, східного узбережжя і високого плато важливе місце займає хасіна, або драконове дерево. Його назва є синонімом духовності й праведності. Воно пов’язане з культом стародавніх мешканців Мадагаскару, вазімба, яких побоюються і тому шанують всі народи острова. Хасіна зростає там, де колись жили вазімба, і біля їхніх поховань. Ніхто ніколи не опоганює цих дерев і ні за що на світі не погодиться їх зрубати.

На відміну від амунтани і авіаві хасіна росте всюди: і біля королівських палаців, і у жител простих людей. Посаджена на північному сході на священному місці, відведеному для предків, вона як би підтверджує владу глави сім’ї або сільської громади, оскільки північний напрямок вважається благородним і сприятливим і асоціюється з водою – символом чистоти, життя і процвітання.

У народу бецімісарака, що живе на північно-східному узбережжі, уявлення про незмінність буття пов’язано з деревом мандруруфу, яке по своїй довговічності не поступається дубу або секвої. За традицією його садять при вході в село. Згідно з легендою, мандруруфу колись привезли з далекої Індонезії тепер воно вважається хранителем минулого, а можливо, і спільним предком – адже воно прийшло на Мадагаскар з древніми переселенцями. Так чи інакше, дерево продовжує жити, відкидаючи свою тінь в майбутнє.

Бамбук, який теж вважають деревом, – символ родини. Молоді пагони з’являються у його кореня на протягом всього року, вони уособлюють собою нові покоління – найголовнішу турботу мадагаскарців, які надають величезне значення продовженню роду. Вічнозелений бамбук – це вічна молодість, про яку здавна мріють всі люди. Його спрямований до неба стрункий стовбур – втілення краси.

Оскільки дерева священні, вони наділені здатністю надавати заступництво. Там, де розводять худобу, де багатство людини визначається розміром її стада, загін для зебу влаштовують зазвичай під хасіною, посадженої з північно-східного боку, щоб захистити стадо від хвороб і злодіїв. Навіть увійшовши в загін, злодій не зможе вивести з нього тварин і сам залишиться в ньому полоненим. Тому при вигляді священного дерева він ні за що не наважиться вчинити крадіжку.

Мадагаскар з його тропічним кліматом схильний сильним грозам, які нерідко викликають пожежі. У ті часи, коли камінь використовували тільки для спорудження гробниць, житла, зроблені з рослинного матеріалу, спалахували немов смолоскипи від найменшої іскри. Тому, щоб відвести блискавку, в селах садили лендеми (буквально: «дерево, яке приборкує грозу»).

НЕВІДОМІ ДУХИ

Дерева служать також притулком духів. Мешканці південного Мадагаскару вірять, що в гілках кили (тамаринд) і баобаба живуть злі духи, тому, щоб не накликати на себе біду, їх шанують.

Дерева тримають духів в полоні, але іноді відпускають на волю, особливо з настанням ночі. Тому підходити до них близько в цей час небезпечно. А якщо вже без цього ніяк не обійтися, то краще покласти до підніжжя дерева травинку або зв’язати вузликом три зростаючі поруч травинки.

Дерева, в яких ховаються духи, завжди можна впізнати за лежачими під ними пляшками туака (місцевого алкогольного напою) і стрічечок, звисаючих з гілок або обв’язаних навколо стовбура.

Є ще дерева – свідки якихось виняткових подій, незгладимий слід яких залишився в пам’яті народу; до них також ставляться з шануванням. Народ антанусі, що живе на південному сході Мадагаскару, вважає священними ті дерева кили, поблизу яких відбулися чудесні зцілення, з’являвся привид або в тіні яких відпочивала якась важлива особа. Останнім часом до них додалися ще й дерева, що стали причиною автомобільної катастрофи з людськими жертвами. Похоронні процесії надовго затримуються під ними – тут готують і здійснюють поминальні трапези. Перебування у дерева розглядається як останній земний відхід померлого.

Плоди кили і баобаба їстівні. У південній та південно-західній частині острова плоди баобаба грають важливу роль в раціоні місцевих жителів. Однак навіть коли продовольства не вистачає, збирати і їсти плоди священних дерев суворо забороняється. Кожного, хто порушить це правило, чекає нещастя або навіть смерть. Таке ж покарання спіткає і тих, хто посміє осквернити або зрубати священне дерево або обламати його гілки.

Тут важко втриматися від порівняння і згадати архетипічний образ дерева пізнання і заборонений плід райського саду, скуштувавши від якого людина позбулася безсмертя.

Автор: Вуахангі Разаунах.