Вогнища мистецтва в Нігерії. Продовження.

искусство Нигерии

Мистецтво Іфе датується XII-XIV століттями. Підставою для такої датування є існуючий в Беніні переказ, згідно з яким цар Іфе приблизно в 1350-1400 роках надіслав царю Беніну Огуоле майстра бронзового литва, що навчив народ Беніну своєму мистецтву. Ця легенда здається цілком правдоподібною, якщо порівняти обидва стилі: найбільш древні скульптурні портрети Беніну здаються не менш натуралістичними, ніж скульптури Іфе, хоча для них, крім деяких технічних відмінностей, характерне менш ретельне опрацювання портретних деталей.

З виникненням мистецтва Беніну кінчається передісторія цієї держави і починається його первинна стадія; пізніше, після появи 1486 року португальців, можна говорити про власне історію міста (хоча історія племен ще багато в чому спирається на матеріал переказів).

До кінця XV століття в результаті правління ряду войовничих царів Бенін перетворився на абсолютистську державу, яка проіснувала з деякими змінами аж до 1897 року і ще збереглася до наших днів. В епоху найвищого розквіту Беніну стався, як я вважаю, невловимий, але досить істотний відступ від класичної або «чистої» форми обожнювання особи царя, при якій монарх і народ є взаємозалежними компонентами непорушної єдності, що забезпечує могутність і життєздатність племені.

На мою думку, в Беніні, як і в Давньому Єгипті, ця рівновага була порушена і монарх став уособлювати державу, хоча зовні колишні форми влади обожненого царя збереглися в обох державах, а в Беніні існують і в даний час. Благополуччя народу продовжувало залежати від царя, але прагнення останнього більш не були спрямовані до досягнення цієї мети. Таке становище не могло не мати істотного впливу на розвиток мистецтва біні протягом наступних чотирьох століть.

искусство Нигерии

Загальновідомо, що так зване мистецтво Беніну зовсім не є справжнім племінним мистецтвом. Це – придворне мистецтво, що виникло під впливом більш витонченої міської культури Іфе. У придворному мистецтві Беніну динамізму немає (або майже немає), як немає його і в мистецтві Іфе – цьому своєрідному розквіті ідеалізованого натуралізму. Мистецтво Беніну в деякій мірі успадкувало від мистецтва Іфе характерну для останнього статичність. Протягом приблизно двох століть придворні художники Беніну (будь то йоруба або біні) продовжували цю традицію в мистецтві і дали ряд творів, в технічному і художньому відношенні гідних Іфе; деякі з них, наприклад неперевершені маски зі слонової кістки, є видатним внеском Беніну в скарбницю світового мистецтва.

З кінця XVI століття настає занепад держави Бенін і одночасно змінюється стиль придворного мистецтва. На зміну різноманітності стилів мистецтва Іфе приходить деяка монотонність: бронза стає важче, монументальніше, як би компенсуючи втрату справжньої могутності.

У цей період, протягом приблизно 150 років, придворні майстри відлили не тільки безліч бронзових голів і фігур, але й не одну сотню бронзових прямокутних дощок, призначених, мабуть, для увічнення видатних подій або подвигів героїв. Ці твори залишають дуже сильне враження, нагадуючи чимось асірійську скульптуру; але, як і в останніх, в них немає справді вільного вираження творчої уяви художника. Коротше кажучи, цей період – період найбільшої слави мистецтва Беніну – відображає швидше технічну досконалість, ніж художній зліт.

Искусство Нигерии

Естетичні канони Іфе, ймовірно, ще продовжували чинити на бенінських майстрів вплив, достатній для того, щоб ті змогли зберегти строгу гармонію пропорцій. Але приблизно до середини XVIII століття цей вплив раптово втрачає свою силу, поступаючись місцем все зростаючій пишності, гіперболічності, хаотичної різноманітності малюнка, техніки і якості виробів. В останній період існування мистецтва Беніну, що тривало до кінця XIX століття, і в сучасну епоху розвиненого туризму твори справжніх художників зустрічаються все рідше, а більшість виробів виконані посередніми майстрами або просто ремісниками, далекими від класичної однаковості, на яку вони могли б спертися.

З усього, що ми знаємо про політичну історію Беніну цього періоду, стає очевидним, що занепад придворного стилю в мистецтві відбивав все поглиблений занепад держави. Ми знаходимо підтвердження цьому в роботах майстрів епохи правління Осемвенеде (1816-1848), царювання якого співпало зі скороченням масштабів работоргівлі.

Приблизно в цей же час в самій столиці чудові, виконані в стародавньому стилі едо дарування голови баранів і антилоп, які вожді едо встановлювали на вівтарях у гробниць предків, почали з дозволу правителя Беніну замінюватися дерев’яними імітаціями бронзових голів, що застосовувалися в культі царя. Таким чином, чужорідна традиція, ввезена з Іфе, наклала – через чотири століття – свій відбиток на художню традицію племен (далеко не на користь останньої) і утвердилася в столиці та її околицях, хоча й тепер ще часто зустрічаються чудові зразки старого стилю.

искусство Нигерии

Величезна кількість художніх виробів народу біні – це всього лише мала частина художніх багатств Нігерії і далеко не найбільш показова в силу її двоїстого характеру, на який ми вказували вище. Ще більш численні і різноманітні вироби з бронзи, заліза і дерева, що належать майстрам п’ятимільйонного народу йоруба, мистецтво якого займає особливе місце в мистецтві народів Африки. З усіх зразків африканського мистецтва найбільш реалістичні дерев’яні скульптури йоруба, однак у нас немає достатніх даних, щоб вирішити, чи є цей натуралізм результатом впливу мистецтва Іфе або він був вироблений у процесі розвитку самобутнього мистецтва племен йоруба.

Із сотень тисяч різьблених виробів, знайдених на території, де мешкають йоруба, майже всі, безсумнівно, є творами місцевих майстрів. Для них характерні такі умовні прийоми, як, наприклад, специфічні обриси рота. Однак різноманітність скульптурних форм, застосовуваних художниками, величезна, і копіткі археологи, використовуючи ті ж методи, до яких вдаються історики європейського мистецтва, встановили різноманіття стилів, характерних не тільки для різних областей і міст, а й для окремих майстрів і цілих їх династій.

искусство Нигерии

Багатство мистецтва йоруба має бути поставлено у прямий зв’язок зі складною системою їх релігійних вірувань. Релігія йоруба належить до числа найбільш «розвинених» релігій Африки і, подібно індуїзму і давньогрецькій релігії, у своєму розвитку приходить до олюднених обожнених сил природи, а потім і до ототожнення їх з царями і героями.

За останні роки вдалося встановити, що в долині нижнього Нігеру існувало широко розвинене самобутнє мистецтво бронзова лиття, не пов’язане з придворним стилем Беніну і набагато більш досконале в художньому відношенні. Найкращим зразком цього мистецтва є, мабуть, фігура мисливця, знайдена в Беніні у 1897 році, вона зберігається нині в Британському музеї. Багато з цих творів близькі до мистецтва Іджебу, одного з племен йоруба, що мешкав на захід від Беніну, інші вказують на зв’язок зі східними поселеннями, розташованими на самому Нігері, як, наприклад, ідах. За цими творами можна вивчати історію нігерійського мистецтва.

искусство Нигерии

У районі дельти Нігера мешкають іджо, яких на підставі лінгвістичних та інших даних вважають одним з найдавніших народів Нігерії. Їх дерев’яні скульптури, що зображують найчастіше водяних духів і змій, можна назвати чимось на зразок кубізму в племінному мистецтві. Народ, що становить основну масу населення Східної Нігерії бо майже настільки ж численний, як йоруба, але в галузі мистецтва менш плідний.

Нігерія посідає перше місце серед країн Африки не тільки за кількістю збережених зразків традиційного мистецтва, але й за рівнем сучасного мистецтва, хоча число художників там зменшується, а творчість їх рідко буває на рівні майстерності предків. Завдяки проведеній за останні двадцять років наполегливій роботі кількох англійських колоніальних службовців і зростаючому інтересу до мистецтва своєї батьківщини з боку чільних нігерійців в Нігерії зараз створена краща в Африці (від Сахари до Замбезі) система музеїв і музейних колекцій. Програма досліджень, здійснювана під керівництвом вчених-нігерійців, і фінансова допомога ззовні вельми сприяли розширенню наших відомостей в галузі історії біні та йоруба.

Варто всіляко заохочувати цю роботу, так як недосліджена область ще дуже велика. Будь-який народ може, як можуть це і народи Нігерії, дати сучасних художників, що працюють в європейському стилі, але лише Нігерія може внести до скарбниці світового мистецтва той неповторний внесок, яким є її чудове племінне мистецтво.

Автор: Вільям Фегг.


Posted in Африканська культура by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика