Жести Руанди

Жести

Руандійці дивляться на своє тіло як на єдине ціле. Вони вважають, що кожен жест є часткою складної системи виражальних засобів, яка спирається на мову, пам’ять, традицію, відчуття та інтуїцію. Жести завжди сповнені змісту, тож руандійці часто виглядають трохи скутими, якщо не жестикулюють із точним усвідомленням того, чого вони хочуть.

Руандійці розглядають навколишнє середовище як простір, населений силами та символами. У цьому промовистому оточенні вони щоразу відтворюють жести, які лишилися незмінними від часу Жіханги-Винахідника, міфічного героя, який буцімто навчив їх “правильних жестів”, що використовуються у побуті, в обрядах та в ремеслах. Жіханга також буцімто показав їм “правильну форму”, сполучення краси та дієвості для барабанів, знарядь та зброї.

З раннього дитинства руандійці вивчають і запам’ятовують “правильні жести”, беручи традицію за взірець поведінки.

ТРИ ОСІ

Кожен, хто прагне зрозуміти значення цих жестів, має знати про осі та плани, якими визначається архітектура людського тіла. Руандійці вірять, що життєвим осереддям людського тіла є точка глибоко в нутрощах на рівні пупа. Саме в цій точці перетинаються три основні осі: вертикальна вісь, горизонтальна вісь зліва направо та горизонтальна вісь спереду назад.

Вертикальна вісь збігається з віссю Світу. Внизу вона заглиблена в землю, звідки по ній здираються вгору злі сили, а вгорі підіймається до неба, звідки по ній спускаються добрі сили. Отже, вертикальна вісь згори вниз і навпаки символізує життя та смерть.
У всьому світі люди запримітили, що сила м’язів та спритність рук набагато краще розвиваються на правому, а не на лівому боці тіла. Сучасна анатомія та фізіологія вже відкрили і вивчають це явище. Отже, вісь справа наліво є віссю сили та немочі.

Спостереження за жестикуляцією руандійців показують, що погляд відіграє чільну роль в концепції горизонтальної осі спереду назад. Злі сили, побоюючись людського погляду, нападають на людину тільки ззаду або ж у темряві. Через те виник звичай вистригати тонзуру на потилиці дітей для символічного ока, що дивиться назад.

ПРОСТІР ДЛЯ РУХУ

Взяті парами, ці горизонтальні та вертикальна осі визначають тривимірний простір, в який вписуються три плани рухів тіла. Вертикальна вісь та горизонтальна вісь справа наліво утворюють паралельний обличчю так званий “фронтальний план”. Спроектований на цей план силует тіла постає обличчям до нас і займає велику площу. У цьому плані єдино можливими є погойдування тілом ліворуч та праворуч, стрибки в повітря та бічне обертання тіла навколо свого “життєвого” центру.

Виконані в цьому плані жести не мають великого значення в сфері техніки та суспільних стосунків. У традиційній хореографії танцюристи, групуючись обабіч провідного танцюриста, якого називають “пупом”, навперемін рухаються то праворуч, то ліворуч, завзято тупаючи ногами по землі й видзвонюючи прив’язаними до кісточок дзвіночками, аби перемогти злі сили, що пнуться з’явитися на світ. Розгойдуванням знизу догори та стрибками в повітрі вони звертаються до неба, що дарує їм життя, силу, радощі та перемогу.

Вертикальна вісь та горизонтальна вісь у напрямку спереду назад визначають план, що ділить тіло на дві симетричні праву та ліву частини. Це — середній план. Спроектований на нього у профіль силует тіла займає менше місця. Хребетний стовп ніколи не виходить за межі цього плану. Він не може нахилятися ні ліворуч, ні праворуч, а лише нагинається вперед та назад. Руки та ноги зігнені, долоні та підошви наближені одні до одних.

Танцюрист пригинається, може стати навпочіпки чи згорнутися клубком, тобто прибирає поз зосередження чи захисту. Він може також просуватися вперед, у найсприятливішому для ходи, втечі чи нападу напрямку. Саме в цьому плані використовуються знаряддя та зброя, саме в ньому індивіди постають як активні агенти. Середній план символізує особистий план людини.

Горизонтальні осі спереду назад та справа наліво визначають поперечний план, який ділить тіло на рівні пупа і лежить паралельно до поверхні землі. Проекція силуету тіла на ньому виглядає дуже малою. Поперечний план послідовно перетинає всі кордони світу, що постає у вигляді концентричних кілець, де в центрі міститься житло індивіда. Це переважно той план, у якому відбуваються суспільні стосунки та спілкування з природою.

ЖЕСТ І РИТМ

Тіло є живим тільки тоді, коли його збуджують різноманітні біологічні ритми, коли воно досліджує простір та час із допомогою ритмічних жестів. Протягом багатьох місяців прив’язане до спини матері немовля перебуває в тілесному контакті з нею і сприймає ритми, які стали йому звичними під час його росту: музику її дихання, погойдування її тіла під час ходи та праці, її заколисливу мову.

Пізніше в будь-якому віці ритмом будуть позначені всі види діяльності руандійця — від праці до відпочинку. “Технічні” ритми перетворювач ймуть сировину на товари чи знаряддя, в той час як ритми пісні, танцю чи музичних інструментів лишатимуться виключно в царині символіки. Така ритмічна аура оточує і перетворює щоденне життя в Руанді.

Автор: Едуар Газарабве-Лярош


Posted in Африканська культура by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика