Таємниця загубленого племені

Вазімба

Лотте Гернбёк, молодому етнографу, нещодавно вдалося побувати в майже недосліджених, важкодоступних районах острова Мадагаскар. Метою подорожі були пошуки легендарного племені вазімба, сліди якого загубилися ще в XVIII столітті. Лотта Гернбёк – людина неабиякого мужності. Абсолютно одна, без провідників і зброї вона відважно заглибилася в болотисті джунглі, з захованими в болоті крокодилами і хмарами кровожерливих комах. Джунглі впиралися в гірські схили, куди ще не ступала нога білої людини. Але дослідниця все подолала.

За її даними, оповите серпанком таємничості плем’я вазімба сховалося на захід острова. Лотта припустила, що залишки племені могли зберегтися і до наших днів. Народна фантазія наділила їх надприродними якостями. За розповідями аборигенів Мадагаскару, вазімби зростом не більше тридцяти сантиметрів і схожі на крихітних русалок. Вазімби нібито вміють літати, перетворюючись на кажанів, і можуть плавати під водою годинами.

Розохочена цими розповідями, молода дослідниця пустилася в нелегкий і небезпечний шлях і проробила його не марно. Подолавши гори, вона після утомливих, багатоденних пошуків знайшла село вазімбів. Як і слід було очікувати, вазімба зовні не надто відрізнялися від своїх родичів – пігмеїв Центральної та Південної Африки.

Вазімби зустріли гостю недовірливо. Однак Лотта порівняно швидко отримала їх розташування. Правда, їй допоміг випадок: вдалося вилікувати тяжко хвору дитину вазімбів. Лотта навіть побувала на святі в честь душ покійних.

вазімба

Лотта Гернбёк вирішила повторити свою подорож, взявши магнітофон і кінокамеру. На цей раз йти було легше, але доводилося воювати зі зливами, які на дев’ять місяців у році відрізають вазімбів від світу.

Другий візит Лотти до вазімбів був дуже короткий. Вона поспішала, боячись застрягти в «гостях» на три чверті року. Лотта каже, що вазімби дійсно дуже низькорослі, але молоде покоління виявляє тенденцію перерости старших. Члени племені займаються полюванням і скотарством. Зброєю служать бамбукові списи і духові рушниці з отруєними стрілами. Худобу вживають для власних потреб, а частину перепродують через посередників із племені, отримуючи в обмін тютюн, одяг, ножі та інші товари. В одного з вазімбів Лотта бачила навіть фотоапарат.

Відлюдництво вазімбів пояснюється релігійними мотивами, і частково страхом потрапити в рабство до сильніших племен. На думку Лотти, контакти вазімбів із зовнішнім світом обов’язково будуть розширюватися.

Автор: Ю. Котляр.


Posted in Африканський побут by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика