Музей просто неба в Сахарі

«Наскельне мистецтво у Сахарі — одна з найдивовижніших книг життя людськості. Такі книги можуть бути різні, можуть бути стародавніші, але мало серед них таких чудових, таких яскравих. Це мистецтво чарує і вражає, воно примушує нас глибоко замислитись над тим захоплюючим повідомленням, яке до нас донесло». Генрі-Джін Гюго «Допустельна Сахара».

Плато Мессак у Центральній Сахарі (Лівійська Арабська Джамахірія) населене з часів Давнього кам’яного віку. Та, певно, був вже Новий кам’яний вік, коли (мабуть чи не в дощовий сезон) групи мисливців та пастухів заходилися прикрашати скелі його оаз чудовими різьбленими зображеннями. На відміну від регіонів Джебел Акакус і Тіссілі н’Аджер в іншому місці Сахари, регіонів, багатих на твори наскельного мистецтва, на плато Массак навряд чи знайдеш якісь малювання, а як і знайдеш із кілька, то явно не місцевого походження.

Виявлені на плато петрогліфи можуть бути датованими за відмінностями в характері та кольорі патин, утворених на скельній поверхні. Остання дата належить до часів, відомих як ера верблюда, що почалася близько 2000 років тому. Сусідні петрогліфи цього ж таки об’єкта зображують коней, двоколісні колісниці та воїнів, озброєних списами і круглими щитами і, можливо, виконані приблизно в 1500 році до н. е. Навіть гладенька давніша патина рясніє різьбленими силуетами багатьох дрібних плямистих буйволів (тварин родини бичачих), зображених досить грубо і пласко. На цих різьблених образках видно також багато жираф та страусів, і це наводить на думку, що їхні автори – пастухи, чиє життя припало на початок дуже сухого періоду в цьому регіоні десь у межах 2000-3000 років до н. е.

Це різьблення дуже відрізняються, особливо з погляду стилю, від давніших зображень, які становлять собою високомайстерне натуралістичне мистецтво. Абстрактні символи та живі істоти цього пізнішого різьблення були, без сумніву, призначені для виразу ускладнених ідей.

СУСПІЛЬСТВО МИСЛИВЦІВ-ЗБИРАЧІВ

Варто розглянути риси, що визначають місцеву специфіку «культури Мессак». Різьблення насамперед вражають кількістю й оригінальністю блискуче відтворених сцен, їхнім багатим змістом та технікою виконання. Деякі з них — барельєфи, де передній і задній плани реалістично передаються тонким карбуванням та частковим поліруванням. Спеціальний прийом «подвійної лінії» посилює враження глибини на певних ділянках, таких як зображення лап та морд.

Основні теми — дикі звірі та свійські тварини. Враження численності або стада часто створюється цілим віялом голів, повернених під різними кутами, голів, що поступово зникають на задньому плані, відсуваючись у глибину від тварини, зображеної повністю на передньому. Загальний ефект разючий і засвідчує високу композиційну майстерність. Різні види рогів, часто зображені в одному невеликому стаді, урізноманітнюють видовище. Принаймні у трьох різбленнях показані сцени доїння. Мабуть, молоко зберігалось у бурдюках чи гарбузових бутлях, підвішених між розсохами. Велика рогата худоба використовувалась як в’ючні тварини і принагідно, мов кінь під сідлом. Розкішно оздоблені сідла й декоровані роги наводять на думку про ритуальні свята.

Часто знаходимо зображення людей, але, здається, пов’язані з особливими подіями (полювання, ритуали, символічні сцени), а не з повсякденною діяльністю. Найперша мисливська зброя — прості вигнуті луки, молотки, метальне знаряддя (можливо, бумеранги) і гак або ласо, щоб ловити страусів за шию. Бан-барур, або кам’яні пута (на плато їх знайдено чимало), вживані, щоб позбавляти рухливості диких тварин, з’являються на багатьох різьбленнях, де бачимо зубрів, носорогів, жираф, страусів, левів та віслюків. На деяких картинах ноги тварини немовби скуті мотузяними путами.

Кілька ієратичних фігур дають змогу ознайомитися з одягом, який носили тогочасні люди, скажімо, впадають в око короткі штани та сорочки з короткими рукавами. На деяких фігурах — паралельні смужки одягу та настегенна пов’язка, подеколи обперезана полосатим ременем, до якого прикріплена підвіска з якоюсь трикутною конструкцією. Зображені також короткі облеписті туніки. Деякі чоловіки носять гульфіки. Жінки звичайно ходять у довгих майже по кісточки сукнях і мають зачіски, можливо, викладені з кіс чи стрічок. Часто в них товсті риси обличчя та великі носи, але вони, мабуть, були в масках. Ці стереотипні жінки звичайно зображені поруч із дикими тваринами чи прирученими жуйними тваринами.

Різьблення виконані так точно, що декотрих із зображених тварин можна визначити, майже не вагаючись. Це, зокрема, стосується великих диких биків, з яких декотрі вже зникли. Ці тварини або стоять самітно, або оточені лучниками, зазвичай невисокими на зріст. Крім кількох видів антилоп, фігурують три великі неприручені тварини: первісний буйвіл, зубри й африканський бізон. Регулярність, із якою зображуються зубри та бізони, засвідчує їхню важливу роль на цих територіях. Різьблені зображення зубрів у кам’яних путах свідчать про спроби їхнього приручення. Оскільки зубр — предок прирученого бика, ця гориста частина Сахари, можливо, була важливим стародавнім центром приручення.

Диких тварин трапляється дуже багато і всіх їх відтворено напрочуд ретельно. Слони та носороги часто зображені зі своїми малятами в низці динамічних, реалістичних поз. Гіпопотами та крокодили з’являються в кількох місцях, де, напевно, були постійні водопої чи озера в умовах вологого клімату. Сьогодні водопоїв збереглося зовсім мало, та й ті заповнюються водою не щороку, а подеколи ще й по півроку сухі. Вряди-годи зображується риба. Є багато зображень жираф, проникливо і витончено подані їхні весільні прогулянки. Уявлення про їхні шкури іноді дають карби у вигляді маленьких чашечок — ефект дивовижний! Можемо ми побачити й страусів, віслюків, великих та дрібних тварин із родини котів (леопарди, леви, шакали), а також диких схожих на лисиць звірят із родини собачих. Не поминули своєю увагою стародавні митці й кілька видів африканських вепрів.

Хоча всі ці тварини утворюють обмежене число видів, все ж вони — типові представники біотопу — невеликої площі, яка підтримує свій власний характерний зооценоз, можливо, лісистої савани з постійними водопоями на краю дюн Мурзук. Після незвичайних злив у 1997 році водопої на плато Мессак утримували тисячі кубометрів води впродовж кількох місяців, деякі з них навіть стали озерами завдовжки в кілька сотень метрів — принадна картина того, що, можливо, було звичайним явищем кілька тисяч років тому.

БАГАТА УЯВА

Деякі стіни з пісковика прикрашені сюрреалістичними тваринами, які відбивають надзвичайно оригінальну колективну уяву. Фантастичні гібриди-страуси з головами газелей, слони з головами носорогів, мавпячий тулуб із головою зайця — йдуть пліч-опліч з іншими спалахами уяви, що хитромудро комбінують лінії жирафи з тулубом носорога та з головою бика. Кілька птахів, можливо, міфічних, також репрезентовані в різьбленнях.

Найоригінальніші створіння відповідно й найпоширеніші. Понад 140 осіб чоловічої статі з головами шакалів або гієн наводять на думку про перші проблиски добре структурованої міфології. Їхня надлюдська діяльність спрямована на великих диких тварин. Вони нападають на носорогів та зубрів і вбивають їх кам’яними сокирами або палицями, а потім безтурботно несуть на своїх плечах або під пахвою із задоволеним вищиром зубів. З їхнього пояса звисає голова носорога, подеколи зубра або якийсь інший трофей.

Їхні стосунки зі слонами витонченіші й складніші. Вони войовничо підкрадаються до слонів, їхні губи розхилені в лютому вищирі, вони грізно вимахують сокирами або палицями, але, здається, ніколи не вражають своєї жертви. На одному опуклому різьбленні зображено погонича слона з головою шакала чи гієни верхи на сумирному слоні — під своїм стегном той погонич утримує невеличкого носорога, перевернутого догори ногами. На іншому показана людина з головою шакала, яка, примостившись на «п’ятах» товстошкірої тварини, ловить язиком її свіжі екскременти.

ТАЄМНИЧА КОСМОГОНІЯ

Брак письмових джерел ускладнює тлумачення цієї космогонії. Зображені фігури в основному, здається, належать до сцен традиційних обрядів, у яких композиція та пози постатей стереотипні. Роль чоловіків у масках, можливо, тлумачиться символічно. Нове розуміння зображень тварин, либонь, дасть змогу розшифрувати пам’ятки специфічно Мессакської космогонії.

Будь-яке обговорення різьблень на плато Мессак має враховувати сотні ідентичних, абстрактних знаків, зображених на них, у тому числі знаки овальної чаші та сітчастих кіл. Місцеве тлумачення пов’язує такі знаки з водостічними колодязями. Тут можна вбачати загальний зв’язок із водою, або здебільшого, з певним видом символіки родючості. Судячи з їхньої численності, ці знаки були, безперечно, вельми важливі, але їхнє значення все-таки годі схопити.

Існування такого дивовижного світу в найбільшій у світі безводній пустелі, звичайно, не випадкове. Культурні осередки в цих забутих горах щільно пов’язані з кліматичним минулим Сахарського субконтиненту. Їхнє розташування високо над рівнем моря та вологий клімат доби раннього Голоцену (починаючи з періоду близько 10000 років тому) сприяли утворенню глибокої верстви родючої землі, знеплідненої нині посушливістю та ерозією, що справляли свій згубний вплив впродовж тисяч років.

Походження та історія цих культур досі лишаються таємницею. Одначе можна гадати, що плато Мессак разом з іншими гірськими пасмами центральної Сахари, було одним з осередків розвитку Нового кам’яного віку. У щедрому розмаїтті символічних зображень просто неба, залишених народом, який тут жив, ми повинні вбачати приховане послання, послання про те, що люди з плато Мессак були насамперед мисливці та пастухи, і що вони чудово інтегрувались у живу природу, яку глибоко шанували.

Автор: Аксель і Анна-Мішель Ван Альбада