35 тисяч кур’єрів фараона

курьер в давньому Египті

Засноване Олександром Македонським в IV столітті до н. е. місто Олександрія було найбільшим торговим центром стародавнього світу, осередком найжвавіших торгових зв’язків єгиптян з фінікійцями і греками. У ті далекі часи була розроблена складна система управління країною, її армією і флотом. Фараонам необхідно було мати добре організовані засоби зв’язку з адміністрацією провінцій всієї країни.

Відомостей і документів про існування пошти за часів перших династій фараонів не дійшло. Але вчені все ж впевнені, що в такій розвиненій країні, як Стародавній Єгипет, не міг не здійснюватися в якомусь вигляді зв’язок з Сирією, Ханааном і Ефіопією. Який же він був?

Відомості про пошту Стародавнього Єгипту можна отримати лише з часів панування династії Птолемеїв (з 323 до 30 року до н. е.). Документи цієї епохи розповідають нам про те, як працювала єгипетська пошта.

Йдеться про папірус, знайдений в Ель-Хібехе, – фрагмент реєстру, складений поштмейстером з Файюма, містечка на південь від Каїра. З цього фрагмента видно, що поштмейстер щодня реєстрував листи і сувої папірусів, які приходили з Верхнього Єгипту фараонові та його міністрам.

Він акуратно позначав дату надходження листа, ім’я кур’єра, що доставив лист з попередньої станції, і ім’я кур’єра, який повинен був доставити лист на наступну станцію.

З фрагмента можна зробити висновок, що на кожній станції працювало чотири чиновника. Два з них відправляли пошту на південь і два – на північ. На зорі прибував перший кур’єр з півдня на північ; другий – в полудень з півночі на південь; третій – перед заходом сонця, четвертий – з настанням сутінків. Таким чином, кур’єр повинен був пройти шлях до наступної станції і назад приблизно за 6 годин.

На листах до фараона проставляється тільки його ім’я. Це означало, що поштовим працівникам завжди було відомо місце знаходження владики, навіть якщо він з будь-яких причин залишав Олександрію.

Послання ж царя до вищих державних чиновників, наприклад в Гераклеополі або в Фівах, завжди мали точну адресу. Відсутність адреси означала, що адресат знаходиться в Олександрії. І лист з такою ось, «на село дідусеві», адресою приходив точно в строк.

Папірус з Оксірхінха (III століття до н. е.) розповідає, що листування між місцевими чиновниками доставлялася так званою «повільною поштою». Тут в підпорядкуванні начальника станції було 44 піших листоноші, один – на верблюді і поліцейський. Листоноша на верблюді перевозив важкі пакети, а поліцейський супроводжував його в якості охорони.

Приватні особи жодним видом пошти користуватися не могли. Вони передавали свої листи, мабуть, «з оказією».

Між іншим, збереглося свідчення про те, що лист з Файюма було доставлений адресату в Олександрію на четвертий день. Відстань між містами близько 400 км. От вже воістину блискучий і повчальний приклад оперативності для наших сучасників!


Posted in Історія Африки by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика