Дивовижне плавання африканців в Америку

На початку XIV століття в Каїрі по шляху до священного міста мусульман Мекку зупинився правитель могутньої африканської держави Малі. Він розповів дивовижну історію. Каїрський вчений Ібн-Фадлаллах ал-Омарі ретельно записав її і завдяки цьому вона дійшла до нас…

«Попередній мені правитель, – говорив султан Малі, – вирішив переконатися, що у моря ал-Мухіт (Атлантичного океану) є протилежний берег. Одержимий цією думкою і натхнений бажанням довести свою правоту, він наказав спорядити кілька човнів, набрав для них команди і приєднав до них також багато інших човнів, забезпечених харчами і водою в такому достатку, що все це могло задовольняти потреби команди протягом багатьох років.

Час минав… Нарешті, повернувся один човен. «Государ, – сказав керманич, – ми довго пливли, поки не зустріли потужної течії, подібної річці. Я йшов останнім за іншими човнами. Всі човни, ледь підійшли до цього місця, почали зникати один за іншим і ми так і не дізналися, що ж з ними сталося. Я ж не захотів опинитися у владі виру і тому повернувся».

Султан не повірив цьому повідомленню і не схвалив боягузтво командира. Він наказав спорядити дві тисячі човнів, з яких половина призначалася для нього і його супутників, а друга – для води і харчів.

Він довірив мені правління і зі своїми супутниками вийшов в море ал-Мухіт. При таких обставинах ми бачили його і інших в останній раз. Я залишився необмеженим володарем держави», – закінчив свою розповідь султан Малі.

Історія справді цікава… Чим же закінчилося плавання «по глибоким водам Океану»? Чи досяг султан-мандрівник протилежного берега, тобто Америки? Або ж загинув разом з усіма своїми супутниками. Адже той факт, що він не повернувся назад, ще не говорить про те, що експедиція загинула: від берегів Африки до берегів Південної Америки його човни могла пригнати південна пасатна течія.

Але повернутися він би не зміг. «Чи не можна наважитися на ризиковане припущення, що деякі з цих хоробрих дослідників, віднесені хвилями, могли досягти Америки, а потім або злилися з місцевим населенням або заснували першу чорну колонію в Новому світі?» – Запитує єгипетський вчений Ахмед Зеки-паша. Ряд вчених Європи підтримав цю гіпотезу.

І все ж більшість географів вважає, що експедицію султана Малі спіткала трагічна доля. Народи тропічної Африки не мали досвіду в мореплавстві. Рибна ловля в річках і біля узбережжя – ось і все їх «мореплавання». У народів Західної Африки не було навіть вітрильних човнів – тільки гребні. Тому до берегів Америки навряд чи був направлений потужний флот. Швидше за все, якщо навіть цифри і не перебільшені, мова йде про прості річкові човни. Як далеко змогли піти на них незнайомі з плаванням в океані султан і його піддані? Про це ми можемо тільки гадати.

Але, можливо, все-таки хоч кілька човнів досягли берега Південної Америки? Нехай їх плавання тривало місяць, кілька місяців, півроку? Адже запасів їжі та води було взято на кілька років? Якби човни африканців були вітрильними, то їх могли б доставити на «протилежний берег океану» пасатні вітри. Гребним ж човнам зробити це майже неможливо…

Ми сказали «майже». Незначний шанс, – але все-таки залишається. І якщо ймовірність досягти Америки на весловому човні дорівнює одній мільйонній, то не слід забувати, що човнів цих було все-таки не один, а цілих дві тисячі!

Деякі сучасні історики і археологи знаходять сліди африканської культури на берегах Америки. Правда, їм не менш енергійно заперечують інші вчені… Остаточно вирішать суперечку тільки подальші дослідження, – занадто мало ми знаємо величезний материк Південної Америки і ті таємниці, які він приховує.

P. S. Разумеетс,я печальная судьба африканских мореплавателей в какой-то мере обусловлена отсутствием у них хороших лодок, ведь имей они что-то на подобии современных лодок пвх, их судьба могла бы быть более определенной. А если б еще там стояли транцевые колеса для лодки пвх, то они вполне могли бы вернуться из своего удивительного плавания к африканским берегам.