Сесіль Родс – метеор африканської землі. Продовження.

Сесіль Родс

Не покидаючи своєї мети тримати в руках всі нитки на біржі, він формує на основі наданих документів англійську, а радше сказати, свою африканську армію. До нього горнуться цілі зграї розбишак, втікачів, авантюристів різних народностей. Він приймає всіх і творить вірну, бо добре платну гвардію й здобуває радше підступом та хитрістю, ніж військом краї кафрів, машонів, метабелів, бечуанів та багатьох інших, від ріки Лімпопо аж по ріку Замбезі, там будує фортеці: Шартер, Сельсбері, Вікторія. Грішми кидає одно плем’я на друге, щоб потім творити мир і брати обидва племені під свою охоронну руку. Тисячі людей ідуть в його службу, гинуть у невигодах як мухи, але приходять нові, жадібні до багатств, здобутків при його боці. Так здобуває Родс між іншим край, що його назвав своїм іменем Родезія й прилучив як колонію імперії.

І тут, як зрештою всюди, доводиться заспокоювати крикливих концесіями, заробітками, нагородами, обітницями. Займаючи нові країни, він не винищує мешканців, як це робили колись бури, але навпаки, дає слухняним свободу, а сам будує міста, залізниці, копальні, осягаючи гроші з продажі земель, які продає цілій Європі з правом експлуатації. На все гроші є, тим більше, що акції йдуть вгору на 700 і більше відсотків номінальної вартості, хоч на ділі часом нічого не варті. Штука лише їх на такій висоті утримувати. Всюди, куди лише ступили його люди, росте торгівля, промисел, фінансове життя. Але одне не дає йому спокою, — самостійність Трансвалю й інших бурських поселень, бо вони стають йому на перешкоді до здійснення ідеї здобути для Англії Африку від самого півдня аж до Середземного моря.

Європа чує це й підносить крик. Але він вміє заспокоювати крики за допомогою своїх підкуплених кореспондентів, а одночасно сплести свою павутину довкруги бурської держави щораз далі й далі. Сотні його агентів працюють на це. Він сам йде до бурського президента Крігера і пропонує послуги у вирішенні фінансових проблем, які зрештою, сам і викликав. Він знає, що міг би війною зайняти край, але краще не робити галасу, а зате деморалізувати аж до занепаду. Ось він підсуває Лєйдейові, найвпливовішому урядовцеві, виписаному бурами з Голландії для заведення ладу в адміністрації, свої приязні поради, втягнувши його перед тим у торговельні компанії, які дають великі доходи. Так само робить з іншими урядовцями, а населенню, невдоволеному з таких урядів, постачає зброю до бунту, заробляючи при тому великі гроші.

Щоб переконати всіх, що під Англією буде їм краще, доставляє всякі предмети по значно дешевших цінах, а президента Крігера і тих його прихильників, що їх годі підкупити, вміє компрометувати на кожному кроці і вдома і в Європі. Ось наприклад, підбурює якесь плем’я до нападу на бурів, а коли бури вимордовують його за кару і на пострах іншим, він підносить з нагоди такої жорстокості бурів крик у цілій Європі.

В 1896 році здавалося йому, що все підготоване як слід, бо криза викликала між бурами явну неприязнь. Під приводом заведення порядку він велить своїм військам увійти в межі бурської держави. Але на диво, бури стають одностайно до оборони краю з найбільшою завзятістю. Англія скомпрометована. Вона виправдовується. Виправдовується й Родс, складаючи вину на непослух армії, нібито він карає винуватців, і навіть платить потерпілим відшкодування.

Але раз розпочаті кроки вже не в силі стримати амбітника від здобуття наміченого успіху. Він доводить за кілька років знову до того, що Англія приступає до явної вже війни з Трансвалем. Бури побиті. Але не програли. Вони починають партизанку. Треба здобувати кожний камінь, кожну скелю, хату. Англійська армія не в силі так воювати, тому несе велетенські втрати. Але інтриги Родса сильніші, ніж армія. Він сипле обіцянками й грішми наліво й направо, викликує щораз нові непорозуміння між партизанськими групами, що вкінці одна за другою вони здаються на милість англійців. Хто стомився у боротьбі, або спокусився на обіцянки, не може заслуговувати на свободу, навіть тоді ні, коли світ буде на його боці. Так було й з бурами. Починаються переговори. Родс щасливий, що здобув свого, і вже планує подальші кроки до здобуття Африки. Але останні часи надто сильно підтяли його хворобливе здоров’я. І ще поки на скінчились ці переговори втратою незалежності бурів, він вмирає у 1902 році, проживши 49 років свого авантюрного життя.

Зійшов передчасно зі світу наймогутніший представник новочасної господарсько-колоніальної системи, індивідуальність характеристична силою характеру, розумом та вмінням покористуватися господарськими, фінансовими та торговельними помислами. Про нього можна сміло сказати, що він творить новітню історію не мечем і вогнем, але як господарський піонер, копальнями, залізницями, телеграфами, машинами, біржами, банками, спекуляціями, інтригами.

Бернард Фойгт, автор історії бурів, зовсім неприхильно настроєний для Родса, а проте каже про нього, що це «великий чоловік із власних сил”, а історик Вантох кладе його між найбільших господарських піонерів модерного капіталістичного ладу.

Автор: М. Творидло.


Posted in Історія Африки by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика