Лагос – столиця Нігерії та найнебезпечніше місто Африки

Година пік біля стадіону в Лагосі, де команда Нігерії щойно програла футбольний матч. Потоки людей течуть вулицями, прагнучи дати вихід нестримним емоціям. Натовп обтікає жовті мініавтобуси. Десяток пасажирів набивається в один такий автобус, водій тисне на газ, і стара чортопхайка вихоплюється вперед, виграючи 6 дюймів у суперника. Бічне дзеркало доводиться сховати в кабіну, щоб не посіяти його, їдучи вулицею. Між транспортом кружляють дівчата з кошиками товарів на голові. Ледь ущухне рух, з’являться хлопчаки, в яких можна буде придбати щітки, ножиці, задимлену рибу, носові хустинки, повітряні кульки й навіть автокермо. Життя не припиняється ні на мить. Це Лагос — химерне місто, яке живе попри всі негаразди.

МОГУТНІЙ МАГНІТ

Важко знайти центр, не кажучи вже про логіку, цього міста, яке має репутацію найнебезпечнішого в Африці. Три мости сполучають близько 3500 км лагун, островів, боліт і материкового суходолу, де неосвітлені дороги пролягають повз каньйони з надгнилими покидьками перед тим, як вивести на брудні вулиці, які петляють між нетрищами та каналізаційними риштаками. Такі велетенські розміри міста — загадка. Скільки тут людей, напевно, не знає ніхто. Офіційно городян — 6 мільйонів душ, проте більшість експертів схиляється до цифри 10 мільйонів, і це попри силу-силенну вбивств щороку, масу ВІЛ-інфікованих та величезний розмах торгівлі наркотиками, здійснюваної через порт Анапа. Міська влада корумпована на всіх рівнях. Порушивши правила, водій, навіть не спинивши ходу, тицяє в долоню поліцаєві кілька банкнот. Забарикадувавшись на кількох укріплених островах, багатії відгородилися від решти люду, дві третини якого живуть за межею злиднів.

Звичайна вулиця в Лагосі

Проте хибно було б вважати Лагос просто за місто з нічного кошмару. Незважаючи на всі свої недоліки, Лагос — економічний, культурний і політичний центр Нігерії, що мов магніт притягує близько 300 000 чоловік щороку. Не всі вулиці мають бетонове покриття, ви не побачите тут золота, проте селяни вбачають у Лагосі достеменне Ельдорадо, місце, де можна знайти роботу і де справджуються мрії. Хоча насправді більшість людей зіткнеться з містом повсякденної боротьби за те, щоб звести кінці з кінцями, нігерійці непохитно переконані, що в Лагосі збуваються всі мрії, і це робить його пожаданим для них.

Якщо ви спитаєте мешканців Лагоса, на чому ж тримається їхнє місто, відповідь буде —
витривалість і терпіння. Для декого це — вміння зносити страждання. Це допомагає зрозуміти причину відомого буму євангелізму. “Люди шукають духовного розв’язання своїх економічних проблем”, – запевняє пастор Ебенезер Бабаджід, який минулого року відкрив Церкву Євангелія від Ісуса у прибудові дитячого садка. Проте є й простіший спосіб розв’язати проблеми — просто мати бажання вижити.

“Такого палкого прагнення людей жити в добробуті, як у Нігерії, ви не знайдете більш ніде”, – каже Фелікс Морка, виконавчий директор неурядового Центру захисту соціально-економічних прав. Нафтовий бум 70-х років пробудив у людях надію на краще життя, яка збереглася навіть після гучного спаду економіки у 80-х і нової політики Світового банку, внаслідок якої життя в Лагосі значно погіршилося. “Здається, ніби люди страждають, аби зупинити спад економіки своїми силами, — додає Морка. — Кожен хоче нажити капітал, щоб відкрити власну справу. Цим бажанням охоплена вся Нігерія, проте найзапекліша і найлютіша боротьба точиться у Лагосі, де всі чинники, ресурси та населення скупчені найбільше”.

НІДЕ СПАТИ – НАЙМІТЬ ВІЗОК

Замість вибухнути під тиском обставин, лагосці зуміли випустити пару завдяки неформальній структурі, яку Морка називає “надзвичайним джерелом відновлення, найкращою річчю з усього, що приніс військовий уряд”. Щонайменше половина городян зводить кінці з кінцями коштом цієї підпільної економіки. Послаблюючи економічні труднощі, з якими зіткнувся народ, неформальний сектор перешкоджає виникненню передумов політичного перевороту.

Типове для тіньового сектору те, що професор, який заробляє 5000 найра (55 доларів) на місяць, працює на двох, а то й більше роботах. Він навіть може відкрити продуктову крамничку, щоб оплатити навчання дочки (85 доларів за семестр). Городина та овочі потрапляють на чорний ринок Лагоса з сусіднього Беніну за допомогою продажних митників, чия зарплатня не перевищує 55 доларів на місяць. Коли уряд урізав місцеві поставки пального, скерувавши його на експорт, саме тіньовий сектор наповнив баки таксі та автобусів Лагоса. За тіньовим сектором криється могутній, якщо не всемогутній, дух ініціативи. Вночі з майстерень зникають візки, стаючи ліжками, які кожен безхатько і безпритульний може винайняти на ніч всього за 20 центів. Якщо злива перетворить ринок на болото, діти за кілька найра помиють покупцеві ноги.

Тіньовий сектор — це коли людина попихає свій візок від будинку до будинку, отримуючи 65 доларів на місяць за збір сміття, а потім заробляє ще 55 доларів, продаючи те, що ще можна використати. Людина наповнює водою цистерну за 6 доларів, а потім продає її по 5 центів за відро. Є також і бартер, наприклад, коли надвечір у пекаря залишається забагато непроданих хлібин або коли юрба мотоциклістів збирається на розі вулиці, де немає автобусної зупинки. Основний закон Лагоса від галасливого фруктового ринку до тихої риболовецької громади: покладайся сам на себе.

Лабіринти дощок снуються по лагуні Ебуте Метга, де на палях над водою стоять приблизно 400 дерев’яних хатинок, чимдалі від “швидкостей” та диму Лагоса. Голі діти шастають по дошках, жінки купаються і готують вечерю. “Ми побудували це місце на власну руку, — пояснює голова громади Джонсон Ейб, — купуючи деревину для будинків та каное за рибу”. У громаді немає ні офіційних титулів, ані документації. Хто має право побудувати новий будинок і за скільки, вирішує рада старійшин. Гіркий досвід навчив цих людей: що менше офіціозу, то краще. Колись вони жили по той бік лагуни, але 1985 року уряд постановив зруйнувати їхні хатинки, а на їхньому місці звести великі будівлі, де ці люди не могли собі дозволити жити. Багато хто з них втратив геть все, не діставши жодного відшкодування. Тоді вони вирішили побудувати нові житла самотужки, на свій власний розсуд.

Певним чином Ебуте Метга віддзеркалює Лагос 50-х і 60-х років, коли люди приїздили з села і власноруч створювали невеликі громади в межах міста вздовж етнічних та демографічних розмежувальних ліній. Сьогодні космополітичний Лагос відійшов від цієї традиції. “Еко gbole о gbole”, вислів йорубською мовою, одною з 250 місцевих говірок, має подвійне значення: “Лагос — велика мішанина народів” або “Все можливе в Лагосі”. Родинні зв’язки в городян і досі на першому місці. Наприклад, вільних кімнат у будинках лагосців просто не буває, бо завжди знайдеться брат або кузен, якому ніде жити. Церковні групи також відіграють ключову роль у святкуваннях або в горі, надаючи захист своїм членам. Водночас Лагос схожий на будь-яке інше велике місто. Особисті зв’язки його мешканців — ключ до того, щоб знайти підходящу квартиру чи нову роботу. Крім того, без зв’язків тут важко провести електрику, зорганізувати охорону та водопостачання.

Наприклад, відімкнення електрики на 5 годин — нормальне явище сьогодення. Тільки багатії можуть собі дозволити мати генератор, а голота буде гуртом прокладати кабель та красти електрику з урядових будинків, розміщених поблизу.

ПІДІМКНЕННЯ ДО ВОДОГОНУ

Перебої у водопостачанні нині глибоко турбують як багатіїв, так і бідноту. Тож кожен домовласник мусить наймати за 25 доларів місячно людей, які б вночі патрулювали місцеві шляхи.

“Ні вандалізму!” — проголошують плакати, почеплені на головних водогонах міста. “Зупиніть злодюг, які залишають вас без води”. Проте в місці, де лише близько 30% родин користуються водогоном, підімкнення до труби — не злочин, а спосіб поліпшити умови життя.

Лагос, де радіти майже немає чому, дуже потребує створення руху або організації для захисту соціально-економічних прав. Понад 30 років влада у країні належала військовим, які безпардонно нехтували права людини, особливо такі особи, як відомий генерал Абача.

ЩАСТЯ В БЕТОНОВИХ БУНКЕРАХ

М.О. Аджаї, планівник міста, твердить, що, замість отримувати урядову допомогу в розв’язанні найперших проблем народу, Лагос отримував лише накази згори, й накази ті часто завдавали шкоди більше, ніж користі. Найжахливіший приклад — район Мароко, зрівняний з землею 1990 року. В цих приморських нетрищах жило близько 300000 душ. Розміщений нижче від рівня моря, Мароко часто затоплювався. Вода, бруд і гори сміття робили його нездоровим місцем для життя, і він був більмом на оці сусідньої спільноти острова Вікторія, твердині багатіїв.

“Поліція просто прийшла з бульдозерами і нагнала нас, — розповідає п’ятдесятирічна Хелен Омам, згадуючи події дев’ятирічної давності, коли було зруйновано її будинок. Під бульдозерами загинули люди, діти зосталися безпритульні”. Сьогодні вони з чоловіком живуть вкупі з 8 дітьми на кілька кілометрів далі по узбережжю в “новому Мароко”, майже точній копії оригіналу, де щасливчики мешкають у бетонових бункерах, збудованих державним коштом. Як і багато інших сімей, родина Омам так і не дістала відшкодування за те, що втратила. Вночі родина влаштовується спати у дерев’яних ринкових рундуках. “Діти наші справжні годувальники, — хвалиться Хелен. — їм легше знайти сезонну роботу, вони збирають сміття або підносять пісок на будівництві”.

Іронія долі в тім, що це може повторитися й за подальшого розростання Лагоса. “Всі намагаються якнайшвидше звідси виїхати”, — розповідає Еллен Коул, посміхаючись у своєму новому кафе-морозиво. Тимчасом як розкішні будинки з банями-дахами та широкими балконами шикуються аж до обрію скромніші родини, такі як її, живуть у трикімнатних бунгало, де немає води, електрики та каналізації. “Новий уряд збирається вжити певних заходів для поліпшення ситуації”, — каже Еллен. Проте сьогодні її родина та їхні сусіди можуть розраховувати лише на самих себе, якби захотіли розширити межі міста. Лагос розростається не на основі вироблення чіткого курсу чи плану, а на основі лише бажання окремих його мешканців.

Автор: Емі Отчет.

P. S. Також попри всі свої негаразди, Лагос, найнебезпечніше місто Африки також відкрите для відвідування туристами, спраглими до міської африканської екзотики. Цікаво чи на сайті https://hottours.in.ua/ можна знайти гарячі тури до Нігерії, із обов’язковим відвідуванням Лагоса