Подорож в Гамбію. Продовження.

Гамбія

Звичайно ж, мені страшно хотілося побачити головну містичну пам’ятку Гамбії – кам’яні кола. На півночі країни, недалеко від міста Джорджтаун, розташоване загадкове поле, засіяне кам’яними стовпами, що створюють безліч правильних кіл. Дольмени, аналог знаменитого Стоунхенджа. Можна припустити, що це сліди давнього фалічного культу. Камені ці поряд з портретом поваленого президента красуються на гамбійських банкнотах – даласі.

По карті здається, що відстань невелика.

- Скільки звідси до Джорджтауна? – Запитую хлопців, що тиняються біля готелю.
– Ну годину, півтори, – каже один.
– Чи не більше години, – сперечається інший.
– Якщо виїхати о сьомій ранку, до одинадцяти будете там, – запевняє третій.

Салью береться підвезти нас за п’ятдесят доларів. Виїжджаємо в сьомій. Дорога, спочатку цілком пристойна, стає все гірше і гірше. Минає година, інша, ось вже одинадцята, а Джорджтаун не з’являється. Дорога безлюдна, кругом млява савана. До шостої вечора, розмачулені, нарешті, добираємося до місця.

Машину тут же обступають діти. Вони чергують біля заповідника, чекаючи туристів. «Ручки?» «Пляшки?». Головна цінність, якою можна розжитися у іноземців, – пластикова пляшка з-під води. Ну а якщо хтось розщедриться і подарує кулькову ручку – велика вдача. Багато простягають папірці зі своїми іменами та адресами. А раптом хтось візьме і надішле листівку з Європи чи Америки. Або навіть не листівку, а запрошення в гості?

Гамбія

Зворушливе і сумне видовище. Доглядач заповідника, крихітний старець, бере з нас плату за вхід – 25 даласі, просить розписатися у засмальцьованому гросбуху, потім вимовляє кілька загадкових фраз.

- Він каже, що ці камені ростуть з-під землі з волі Аллаха, – насилу переводить Салью.
– Ну зрозуміло, це легенда. А насправді? – Запитую я,

Випускник університету дивиться з подивом:
– Ну я ж кажу: Аллах захотів, і вони виросли.

Розумію, що допитуватися марно. Кругом – савана. Жодного будинку, навіть жалюгідної солом’яної хатини. Загадкові кам’яні кільця здаються слідами перебування на цій землі іншої, куди більш могутньої цивілізації.

Гамбія

І знову розбита колія, діти з криками біжать за машиною, потім відстають. Паром, і ще 6 годин зворотного шляху. До вечора добираємося до туристичної резервації. Змучений Салью раптом, не попередивши нас, згортає кудись вбік, виходить, і через пару хвилин поруч з ним на передньому сидінні запановує велетенського зросту повія. Вони щось обговорюють на діалекті (ціну?), потім дівиця різко розвертається і з демонічним реготом на рідкість боляче щипає мене за груди – мабуть, в надії пробудити пристрасті. Пристрасті не пробуджуються, синяк ж залишається і не сходить ще три дні.

- Ну як? – Запитую Салью на наступний ранок. Він гордо усміхається.

ГОЛОВНЕ СВЯТО КРАЇНИ – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БОБА МАРЛІ

11 квітня. Головне свято країни, день народження Боба Марлі. Місцеве радіо невтомно зазиває публіку на концерти, присвячені загальному кумиру. Я йду на концерт, влаштований для туристів прямо на пляжі. Любительська група виконує пісні Марлі, Бітлз і власної творчості – неабияк фальшивлячи. Принциповий ідол тут – співак Юссу Н’Дур – уродженець сусіднього Сенегалу, який зробив кар’єру на Заході. Центр Банджуле прикрашений його портретами.

Гамбія

З подивом помічаю в натовпі трансвестита з місцевих. Вид пухкого молодого хлопця з нафарбованими губами, в спідниці і з кокетливою в’язаною сумочкою, як не дивно, зовсім нікого не шокує. Щоправда, його опікають некрасиві американські дівчата з вогнем політкоректності в очах: може, це вони відлякують зубоскалів?

Куди цікавіше спостерігати за зовсім іншою породою людей. Виявляється, і тут, як і в якому-небудь Таїланді, є секс-туристи, і їх немало! Точніше, секс-туристки. Європейські дами далеко не юних років, які явно втратили надію знайти своє щастя, орендують на час відпустки місцевих молодиків, які охоче слідують їх примхам, виконуючи широке коло обов’язків – від носія до коханця. Ескорт-послуги, простіше кажучи. Такі парочки зустрічаються всюди, і природу своїх відносин вони й не думають приховувати. Та й навіщо, власне? Зрештою, всі задоволені.

Останні дні я проводжу на пляжі. Товста Марія з величезним підносом пропонує туристам манго і кокосові горіхи. Серед шезлонгів лавірують торговці – все ті ж неминучі амулети, листівки, кока-кола. Кволі ласкаві корови бродять у кромки води, вишукуючи водорості. Одна з них, поринувши у роздуми, застигає на тлі моря – пейзаж, гідний пензля Магрітта.

І тут я здійснюю жахливу помилку. Замислившись, йду купатися, не знявши окуляри. Хижа хвиля тут же їх змиває, і вони за частки секунди ховаються в безодні. Жах! Запасних немає. Розповідаю про спіткале мене нещастя пляжному охоронцеві.

- Дрібниці, – говорить він, – прилив їх винесе на берег.
Праски збираються на консиліум. Всі впевнені, що стихія напевно поверне здобич. І тут я стикаюся з проблемою зниклого часу.
– А коли почнеться приплив?
– Години через дві, – впевнено каже один,
– Завтра, – стверджує інший,
– Ну, в п’ятницю, напевно, – чухає потилицю третій.

Я вже шкодую, що почав розпитування. Приплив починається рано вранці, і я, болісно мружачись, обходжу весь пляж, незабаром обростаючи свитою добровільних помічників. Але стихія не хоче розлучатися з здобиччю. Океан випльовує на берег прозорих медуз, пляшки, навіть цілком придатну пару кросівок, але окуляри, всупереч обіцянкам, так і не з’являються.

В останній день подорожі я дивлюся на Гамбію, якщо скористатися похмурим визначенням Ремізова, «підстриженими очима». Пляж, океан, пальми, Марія з незмінним підносом зливаються в одну різнобарвну пляму.

Два місяці по тому я витягаю з поштової скриньки заяложений конверт з Гамбії. «Пише вам охоронець з «Новотеля». Я бачив, як ви шукали окуляри, і зрозумів, що вони вам дуже дорогі. Після вашого від’їзду ми шукали їх ще тижнів зо два. Але у мене для вас погані новини: знайти їх так і не вдалося. Мені дуже шкода вас засмучувати, тому що ви хороша людина. У нас зараз сезон дощів, всі роз’їхалися. Приїжджайте на наступний рік. Ми вас чекаємо”.

Автор: Дмитро Волчек.


Posted in Мандруємо Африкою by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика