Подорож в Гамбію

Гамбія

Знайомі, яким я повідомляв про те, що маю намір провести відпустку в Гамбії, починали висловлювати сумнів з приводу мого психічного здоров’я. Гамбія? Де це? У західній Африці? Але Боже мій, що ж там робити? Я пояснював знайомим, що хочу відпочити на морі, але так, щоб не довелося ділити дозвілля з російськими бандитами, щоб це було екзотичне місце, але все ж не зовсім банальне, як якісь Канари. Та й потім Гамбія – це модний курорт.

- Модний?
– Модний. Принаймні, в Англії, – підтверджую я, демонструючи стопку журналів, що рекламують відпочинок з компанією Gambia Experience.

Дійсно, англійцям бажання поїхати до Гамбії, яка ще 30 років тому була колонією Сполученого Королівства і сьогодні залишається членом Британської Співдружності, навряд чи здасться ексцентричним. Та й літаки в цю одну з найменших африканських країн, що в буквальному сенсі вклинилася під франкомовний Сенегал, літають лише з Лондона. В останні роки, правда, на гамбійських пляжах англійців потіснили німці та шведи.

Гамбія – крихітна країна, мало не єдина стаття національного доходу – туризм, що в цілому для Африки рідкість. Комплекси, побудовані для іноземців, загалом відповідають всім вимогам комфорту. Готелі, супермаркети, ресторани – нітрохи не гірше, ніж на будь-якому з середземноморських курортів. Ну і пляж, звичайно, ідеальний. І колібрі пурхають.

Гамбія

ПРАСКИ В КРОСІВКАХ

Вхід місцевим жителям у туристичне гетто заборонений – зайвий крок, і від стовбура непримітної пальми відділяється охоронець, робить страшні очі. Загальний інтерес до туристів – палиця з двома кінцями. Джерело вічного роздратування – необхідність постійно спілкуватися з місцевими жителями, точніше, особливою їх категорією: пляжними хлопчиками, що опікуються туристами, в Радянському Союзі таких називали прасками. Туристи не просто джерело їх добробуту, праски живуть з іноземцями в складному симбіозі, можуть порозумітися на всіх мовах, відповісти на будь-яке питання, що завгодно показати і відвезти на машині. Вони зустрічають тебе, коли ти виходиш з автобуса, і опікають до дня твого від’їзду. Ти їх, можливо, не помічаєш, але вони з першого дня знають про тебе все. Звідки ти приїхав, скупий ти чи щедрий, любиш пляж або прогулянки, в які ресторани ходиш і що купуєш в супермаркеті.

У тридцятиградусну спеку праски крокують по піску в зимових кросівках – у кого більше наворотів, той і крутіше. Можливо, бояться змій? Ні, жодних плазунів поблизу немає. Просто мода. Вимагає жертв.

Хочеш ти чи ні, не минає й десяти хвилин, щоб хто-небудь не підійшов до тебе і не запропонував послуги гіда, щоб не спробував продати тобі амулет від лихого ока або листівку з пальмою. Нескінченні розпитування, кожен хоче подружитися. «Чи давно ви приїхали? З якої країни? А чи надовго? І як вам Гамбія? А на ринку ви вже були?» – На ці питання доводиться відповідати кожен день десятки разів.

У ШКОЛАХ ГАМБІЇ ТІЛЬКИ ТРИ ПРЕДМЕТА

Столиця країни – Банджул, крихітне містечко за західними мірками. Але ж і все населення Гамбії – півмільйона чоловік. Центр міста – ринок. Прянощі, тканини, машини, горіхи, магнітофони, косметика, статуетки зі слонової кістки. Як і на будь-якому ринку в світі, продавець заламує жахливу ціну, і якщо ти йдеш, або навіть купуєш товар, не поторгувавшись, щиро ображається.

Гамбія

Шикарніше всього виглядають фотомайстерні. Гамбійці обожнюють фотографуватися. Багатьом здається, що власна фотографія, нехай навіть і приклеєна на звичайний шматок картону, підвищує соціальний статус її власника. Навіть жебраки, випрошуючи милостиню, демонструють саморобні посвідчення з фотографіями.

По вулиці колоною рухаються студенти місцевого університету. У кожного в руках зворушливий навчальний посібник: дерев’яне зображення птиці. Або дерев’яна ж риба на паличці. Вивчають природу. У школі всього три предмети – англійська мова, сільське господарство і наука. Плюс необов’язкові заняття з релігії.

ІСЛАМ АБО КАСТРЮЛЯ

Муедзин скликає правовірних на молитву – дерев’яні мечеті здаються іграшковими. Іслам прийшов в язичницьку Ганську імперію, частиною якої була нинішня Гамбія, ще п’ять століть тому. Дрібний вуличний торговець раптом забуває про свій товар – лак для нігтів і дезодоранти сумнівного походження – і тут же в пилу біля лотка опускається на коліна: час зробити намаз.

Іслам тут анітрохи не агресивний. Всюди афіші, які сповіщають про виступ місіонерів, лекціях різного роду сектантів. Послухати проповідника приходять як на рок-концерт. Якщо говорить переконливо, та ще й роздає подарунки, звертаються в ту віру, яку він розхвалює. Потім, з приїздом наступного, можна знову поміняти конфесію. Чому б і ні? Хоч якась розвага.

Гамбія

Як би не називали себе гамбійці, все одно в душі, здається, всі залишаються язичниками. В одному з сіл на північ від столиці я познайомився з абсолютно приголомшливим культом. У середині 19-го століття тут в савані була виявлена велика залізна каструля. Можна припустити, що її просто забули або кинули англійські колонізатори. Однак місцеві жителі вирішили, що скромний предмет начиння має позаземне походження. Згідно з легендою каструлею управляють злі духи, і щороку з їхньої волі вона повертається на місці. Каструлю задобрюють, щоб не гнівалася, приносять їй квіти і фрукти.

ТЕЛЕФАКС НА ПАЛЬЦІ

Столиця вражає бідністю, не аграрна частина країни, втім, живе в ще більших злиднях. Злидні, правда, в цьому випадку недостатньо ємне слово. Уявіть собі крихітні хатини з покрівлею з пальмового листя. Ні електрики, ні води, ні газу. Нічого. Єдина і дещо абсурдна прикмета прогресу – чи не в кожному селі стараннями фірми «Гамбтелеком» встановлено телефакс – про це урочисто сповіщають рекламні щити.

Є й невеликий район, де живуть заможні люди, так і хочеться назвати їх «новими гамбійцями». Головний символ достатку – сателітна антена на даху, у кого більше, той і багатший.

Дві місцеві газети, що виходять англійською мовою, схожі на ротапринтні напівпідпільні видання епохи ранньої перебудови. Втім, з газет можна почерпнути чимало корисної інформації.

22 липня 1994 року в Гамбії відбувся військовий переворот, Доктор Джавара, що був беззмінним президентом країни з 1965 року, коли вона отримала незалежність, втік, а президентське крісло зайняв його колишній охоронець капітан Джамлех. Переворот був безкровним, але на економіці Гамбії він відбився катастрофічним чином. Західні країни відмовилися визнати диктаторський режим, потік туристів збіднів, і тисячі гамбійців залишилися без роботи. Лише в недавній час фірмі Gambia Experience, монополісту на місцевому туристичному ринку, вдалося переконати європейців, що в Гамбії їм ніщо не загрожує.

Гамбія

У наявності прикмети воєнного стану. Чи не у кожного села – блок-пост. Машина зупиняється, Салью натискає на гудок. Нарешті з будки вилазить заспаний солдат. Бачить туристів, махає рукою – їдьте. Так майже завжди; деколи, незважаючи на відчайдушні гудки, з будки і зовсім ніхто не виходить. Але ось на одному з постів охоронець проявляє несподіване завзяття.

- Документи є? – Запитує в мене.
Жахаюся: – Ні.
– Ні паспорта?
– На жаль, – я вже смакую ніч в солом’яних катівнях.
– І взагалі ніяких паперів немає? – Продовжує допитуватися солдат.
– Ні.
– А ключ від номера в готелі?
Чорт! Я здав його портьє…
– Зовсім нічого немає? – Дивується солдат, – Ну що ж, гаразд, тоді їдьте.

Посміхається привітно.
– Кого вони шукають? – Запитую Салью, коли ми благополучно минаємо черговий блок-пост.
– Ну, там всякі підривні елементи, партизани, – неохоче пояснює він, – А взагалі – не когось, а що. Раптом ми дрова веземо?
– Дрова?
– Ну так. Бачите, ось всюди плакати: «Бережіть ліс». Уряд бореться за те, щоб ніхто не вирубував дерева.

Виявляється, військова влада встановила найсуворіші обмеження на вирубку лісу. На пальмове листя для покрівлі теж є ліміт. І раціон бензину обмежений.

Продовження розповіді про подорож до Гамбії читайте в наступній статті.

Автор: Дмитро Волчек.

P. S. А еще путешествуя по Гамбии, впрочем как и по любой другой стране очень важно иметь список мест, где можно остановится на ночлег. И если во многих европейских городах с этим нет проблем, к примеру, если ищите где остановиться в Барселоне, то полезную информацию смотрите здесь. А вот в той же Гамбии, как и во многих других Африканских странах с этим могут быть проблемы, так что путешественнику по Африке следует загодя продумывать маршрут.


Posted in Мандруємо Африкою by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика