В країні Сфінкса. Продовження.

річка Ніл

У вечорі, як молоденький місяць зійшов над Каїром, ми колихалися під високим вітрилом на хвилях Нілу. Ніл. У його брудних водах доля Єгипту. Ще від часів Фараонів. Слухаємо казки про його благодать. Бо єгипетська земля — це пустеля; тільки вузенький поясок здовж берегів Нілу дає життя і прожиток. Завдяки водам святої ріки. Кожного року літком, у червні, липні ген далеко на півдні в Абисинії, над озером Вікторією падають великі, тропічні дощі. Їх збирає Ніл і несе далі в єгипетську землю. Несе воду і плодючий намул. Тоді у верхньому Єгипті вся долина його — одне озеро, у нижньому канали та відноги дельти наводнюють поля.

Скарби єгипетського старовинного мистецтва заховані в Каїрі тільки в музеях. Місто будував іслам, його мистецтво надає йому характер. У Каїрі понад 500 мечетей різних часів. Ці найстарші — це зразки класичного ісламського будівництва, пребагаті матеріалом, розкішні різьбами, інкрустаціями, тою орнаментикою, у якій арабське мистецтво так прекрасно шукає свого вияву.

Каїр

Потім поринаємо на тисячі років назад. Музей єгипетської старовини показує нам незчисленні скарби мистецтва часів фараонів, великих володарів та великих гнобителів. Остання атракція там, це знамениті скарби Тутанхамона. Ціле крило на поверсі заняте золотими скринями та саркофагами, у яких спочивала мумія фараона. Побіч на столах десятки і десятки дрібних прикрас, діадем, нашийників, перстенів, ножів, начиння, скарабеїв. Годі надивитися, годі не захопитися прецизійним повним смаку виконанням. Фараон був богом, йому приносив митець свого Генія.

скарби Тутанхамона

Із центра через новий міст і острів Буляк веде автострада на південь. Мухамед Алі (не той що боксер), нубієць, наш постійний шофер у Каїрі, має амбіцію показати, що вміє, і жене стрілою. Минули дільницю амбасад у зелені парків, вілли, передмістя, поля. Перед нами грізно на тлі неба піраміди. Автострада веде близенько на кількасот метрів. Побіч доходить теж трамвай. Під пірамідами крик. Тут чигають на чужинців бедуїни зі своїми верблюдами, пропонують у свій крикливий спосіб прокататися. Ця вся метушлива суєта псує настрій. Тому тікаємо далі, туди, де розложився таємничий сфінкс. Може він такий старий як піраміди?, а може значно старший?, може лице його портрет якогось фараона? — усе тільки здогадки. Сфінкс не поспішає ділитись своїми таємницями. Своїм вухом, що має півтора метри розміру — він слухає байдуже питання цікавих вчених, з уст його не впаде відповідь. Тисячі років лежить так і байдуже йому, що його 50 метрів довге, 20 високе тіло пустинний самум заніс піском, що люди двадцятого століття відкрили його, а мешканці цілого світу цікаво заглядають йому в очі. Він символ таємниці, символ вічності.

Сфінкс

Від пірамід теж віє загадкою. Чи були тільки гробами, чи мали які завдання для астрономії давніх єгипетських жерців? Бо піраміда Хеопса своїми вимірами дає багато загадок. Та на нас вона робить тільки непереможне враження величі, те враження, яке мабуть хотіли осягнути її будівничі. Мовчки повертаємось до автомобіля. За нами дме легкий, теплий вітер з Великої Пустелі.

Автор: невідомий мандрівник.


Posted in Мандруємо Африкою by with no comments yet.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика