Сучасне місіонерство в Африці (інтерв’ю)
Що ж настав час для появи першого інтерв’ю на нашому сайті «Все про Африку» і сьогодні у нас в гостях Ед Сівець, координатор проекту Our Kids in Africa (Наші діти в Африці), що займається місіонерством на африканському континенті. Отже:
- Доброго дня Ед, для початку розкажіть пару слів про себе, а заодно і про історію вашого проекту, як виникла його ідея, хто був головним творцем, натхненником?
Posted in Африканська культура, Африканський побут by with no comments yet.
Африканська маска – ключ до душі
У кінцевому підсумку, цілком можливо, що мистецтво — це, по суті, засіб примирення світу розмаїтих форм довкола нас із нашим сприйняттям цих форм. У цьому розумінні мистецтво дозволяє нам виходити поза межі того способу пізнання, що ми його використовуємо у повсякденному житті: воно дає змогу піднестися до вищих рівнів сприйняття чуттєвого досвіду. Якщо таке визначення мистецтва правильне, то можна, мабуть, піти далі й стверджувати, що у своїй суті художня творчість — це акт відкриття обріїв знання і досвіду, які вбачаються за поверховим сприйняттям довкілля. Це все одно, що, блукаючи протягом більшої частини життя у темних хащах, час від часу бачити, як їх зненацька висвітлює сяйво від творів мистецтва, або бути свідком того, як форми й звуки, до яких ми звикли у повсякденному житті, набувають нових обрисів і глибин завдяки перетворенню наших пізнавальних можливостей у процесі сприймання мистецтв. Які ж духовні обрії відкривають для нас твори африканського мистецтва і як це відбувається?
Posted in Африканська культура by with no comments yet.
Африка: занапащене покоління
Злидні та економічні кризи, голод та бездомність, епідемії, неписьменність та деградація виставили жахливий рахунок молоді чорного континенту. Виявляється, серед безпритульних дітей Африки переважають хлопчики. Це не означає, що дівчаток не торкаються злидні, але їхнє становище трохи відмінне. Деякі дуже рано стають повіями, інші народжують дітей і стикаються з масою матеріальних, моральних і соціальних проблем. Ще інших віддають у найми, їх принижують, кривдять, а іноді й продають. Коротко кажучи, серед пригноблених дітей дівчатка набагато менш помітні, хоча їхнє лихо від цього не стає менше.
Posted in Сучасні проблеми Африки by with no comments yet.
Що Південна Африка дала світові
СТРАУСИНІ ФЕРМИ
Приручити страуса пробували ще за фараонів. Але першими добилися успіху бури. У середині 19-го століття в Європі виникла мода на капелюшки з пір’ям. Мода була безумовна і загальна, мисливці на страусів перестали справлятися, і в Капській провінції і Трансваалі виникли перші страусові ферми. У 1880 році бури обскубують вже 150 тисяч страусів. А потім мода на капелюшки пройшла, і фермери розорилися. Ще тридцять років тому страусові ферми тримали тільки заради туристів. Але незабаром з’ясувалося, що м’ясо страуса не містить ні жиру, ні холестерину і корисне ще з багатьох причин, а шкіра міцніше слонової, але набагато м’якше і ідеально підходить для портмоне, витонченого взуття та дамських сумочок. Екскурсії, гонки на страусах і танці на страусових яйцях (ніколи не розбиваються) приваблюють туристів. У додаток до всього шкіра страуса за властивостями виявилася схожа на людську і придатна для медичних потреб.
Posted in Історія Африки by with no comments yet.
Мильна опера по-чорному – телебачення в Південній Африці
Офіційно в Південно-Африканській Республіці живе 42 мільйони чоловік. Але самі жителі вважають, що їх вже не менше 50 мільйонів плюс біженці і робітники-нелегали з найближчих африканських країн. Кожен день по місцевих телеканалах показують занудні передачі про надійну охорону державних кордонів і висилку з країни нелегалів. Ось на екрані з’являється міцний білий мужик з вольовим обвітреним обличчям. Це – прикордонний агент, щось на зразок мисливця на людей. Ще років двадцять тому він і був справжнім мисливцем – вистежував нелегалів на звірячих стежках, відстрілював і за кількістю відрізаних вух отримував преміальні. Зараз же його робота полягає в тому, щоб вистежувати нелегалів на звірячих стежках і доставляти їх на найближчу заставу.
Posted in Африканський побут by with no comments yet.
ПАР – життя на краю світу
Південно-Африканська республіка – одна з найбільш віддалених від нас країн. А далина тягне як магніт, і хочеться потрапити на край світу. Ми говоримо «ПАР» та уявляємо: апартеїд, капітан Шибайголова, мисливці за діамантами, Нельсон Мандела, Лімпопо, мис Доброї Надії. Причому західні туристи до поїздки пов’язують ПАР з такими ж коротким набором понять. І вони в дитинстві читали романи Луї Буссенара, а потім спостерігали по телевізору довгу і справедливу боротьбу чорних африканців. Тим більше здивування. За триста років білі так облаштували країну, що при світлі дня її цілком можна прийняти за Австрію або Данію. Правда схожість закінчується з останніми променями Сонця. Вночі це вже справжнісінька Африка – чорна, екзотична, безжальна.
Posted in Мандруємо Африкою by with no comments yet.
Священні дерева Мадагаскару
Жителі Мадагаскару вважають, що місце, де не ростуть дерева, безплідне і мертве. Дерева не тільки дають людям їжу і багатство; вони до того ж населені невидимими істотами, з якими людина повинна жити в злагоді.
Posted in Африканська культура by with no comments yet.
Пігмеї на краю цивілізації. Частина шоста.
Робітник-човняр Ламберт купив банани на іншій стороні річки. «А де ж твої?» – Запитую. «Мої банани з’їли горили». Робітник Назар, виходячи з лісу, наткнувся в струмку на горилу. У гніві горила, як звичайно, збирала лапами листя і гілки, з очей виходило «полум’я». Потім вона втекла, залишаючи послід і неприємний запах.
Posted in Африканський побут by with no comments yet.