Чашка какао

«Яка краса в природі розлита!» – Ці тургенівські слова приходять на пам’ять, коли їдеш по центральній області Гани. Приокеанське безлісся поступається місцем потужним зеленим масивів. Під іншими деревами стоїш, як під куполом храму. Невпинно рвуться вони вгору. Стовбури їх, здається, тримають не крону, а позеленіли хмари. Гладкі стволи перед тим, як стати коренем, утворюють ребристі підпірки, що нагадують металеві льодорізи на річках.

Інші дерева цвітуть кораловими квітами: на їхніх гілках немає листя, і синє повітря покреслене палітурками надзвичайної, живої краси. У низині окопався потужний філодендрон. Стовбур його здалека не видно, хоча він і товстий: нагадуючі ліани повітряні коріння огорнули його, як паранджею. По боках стежки зростає лимонна трава, пір’я якої схожі на пирій – тільки вони не зеленого, а блідо-салатового кольору. Зірвеш гостре лезо трави, розітреш на долоні, і тебе так і обдасть різким запахом лимона. На невеликій галявині – африканська мімоза. Вона ніжонка, недоторка. Доторкнешся пальцем до верхівки драбинки пелюсток, і вони, точно підфарбовані вії, ляскають, здригаючись, стискаються в пари до тих пір, поки не перетворяться в щось, що нагадує звичайний сучок.

Плантації какао в містечку Тафо сусідять з цими лісами. Тут працює інститут какао, найбільше спеціальний заклад у всій Африці. Гана займає перше місце в світі по виробництву какао. Плантації Гани дають третину світової продукції какао! Запахом какао просочене повітря країни, її пил – коричневий, з фіолетовим відливом – просочує руки сотень тисяч робочих. Фахівці запевняють, що перша рослина була вивезена з острова Фернандо По і посаджена в Гані в 1879 році. Зараз в країні налічується кілька мільйонів дерев какао.

Обласний комісар Корбо каже, що спочатку селяни досить підозріло ставилися до посадок какао. Настороженість підігрівалася ще й тим, що дерева росли, а плодів не було. І так тривало не якісь місяці, навіть не рік, а цілих 10 років! Так, лише на десятому році нормального росту дерево какао починає плодоносити.

– Але і на цьому непорозуміння не скінчилися, – посміхається Корбо. – Коли зібрали перший урожай, селяни були переконані, що плоди какао нікому не потрібні – їх же не можна їсти! А способу приготування какао тут ще не знали. З роками все увійшло в своє русло. Люди зрозуміли, що какао приносить гроші. Селянська мудрість взяла верх. Вони міркували так: у що б не бавилася Європа, але раз какао приносить гроші, на які можна щось купити, значить, є сенс копатися на плантаціях…

Я попросив підвести мене до наймолодшим деревець. Ось вони – грядки, звані розплідниками. Молоді, зростаючі пагони какао нагадують лимон, вирощений в домашніх умовах. Чотири роки дерева можуть рости без тіні, на відкритому повітрі. Далі догляд стає все складніше і складніше: вихованців не можна залишати під променями сонця – захворіють, загинуть! Саджанці переносять на плантацію, висаджуючи їх на відстані в два з половиною метра один від одного. У міжряддях стоять дикорослі дерева. Піднімаючись над невисокими кронами какао, ці лісові дерева утворюють щільний намет: вони завойовують постійну тінь на плантаціях. Коли ходиш під таким шатром, відчуваєш підвищену вологість, запах боліт. Дикі велетні скидають листя на землю, яке перетворює їх в цінне добриво для какао. Але виникає питання: а чи не можна замість диких дерев, що ніяк не використовуються, садити в міжряддях щось більш корисне, наприклад каучуконоси?

– Ні, ні в якому випадку! – Рішуче заперечує науковий консультант. – Земля не витримає такого розбою…
– Вибачте, що ви називаєте розбоєм!
– Відомо що – пограбування ґрунту! Дерево какао вимагає дуже багато вологи і поживних речовин. Якщо до нього ще приєднається ненажерливий каучуконос, то плантація напевно загине, і ви не зберете ні какао, ні каучуку. Дике і на перший погляд марне дерево виявляється для какао самим цілющим.

Какао примхлива рослина – справжній улюбленець з аристократичної сім’ї! Воно не хоче, не вміє постояти за себе, а на кожному кроці вимагає людської допомоги. Грунт на плантації ні в якому разі не можна культивувати, рихлити: коріння рослини виходять на поверхню, їх легко пошкодити. На какао накидаються всілякі хвороби. Ось деревце з розпухлою корою: «флюс» все більш надувається, лопається, утворюючи тріщини, після чого починається зараження стовбура, гниття. Є і зовсім міцні на вигляд дерева, їхні гілки ростуть, але немає листя – вони вражені. Далі – нова загадка: здоровим виглядає все дерево, але хворі плоди.

Робітник ходить по плантації з ранцем за плечима, зупиняється біля дерев, щоб зробити обприскування. Стовбур, листя і грунт поливають гамаліном, що знищує шкідників. Але немає хімічних речовин, які б вбивали яйця, відкладені у величезних кількостях шкідниками. Над цим б’ються вчені. Хворобу вивчають і в лабораторіях і в полі. Мені показують дерево, заражене штучним шляхом. Агроном каже:

– Позаторік воно було абсолютно здоровим: на стовбурі висіло двадцять п’ять плодів. У кору дерева ми ввели хвороботворну бактерію. І ось результат: в минулому році залишилося вісім плодів. А тепер на стовбурі дерева ви бачите всього-на-всього один плід! Подивіться на саме дерево: у нього зовсім суха верхівка, майже немає листя, воно гине, просячи у нас допомоги, якої ми поки не в змозі надати.

Какао починає плодоносити з восьми-десяти років, і, якщо йому не судилося зустрітися з хворобою, дерево буде плодоносити до вісімдесяти років або навіть до столітнього віку! З початку цвітіння до повного дозрівання какао проходить п’ять або шість місяців. За цей час на стовбурі дерева наливається 25- 28 або навіть 32 кабачка, в кожному з яких 40-45 горішків.

Сезон збирання тягнеться з вересня по лютий. Ось плантація прибрана вся. Слідує невеличкий перепочинок, і дерева знову зацвітають. Вік цвісти, вік плодоносити, вік пригощати людей чашкою ароматного какао!..

Прибирання притягує все населення району. Сюди, на сезонні роботи, приходять з усіх кінців країни, приїжджають з сусідніх держав. Час тягнеться повільно: збирати визрілі плоди можна тільки вручну. Жовті кабачки укладають в кошики. Зберігати їх довго не можна, треба відразу ж приступати до обробки. Робітник дробить оболонку плода і виймає слизьку, липку масу, в якій укладені зернятка. Ця студениста маса складається в купки – тут же під шатровим навісом дерев. Купки покривають декількома шарами листя. Я нарахував шість таких шарів. Липка маса, в якій знаходяться зерна, багата цукристими істотами. Починається процес бродіння. Купка нагрівається. Так як процес бродіння йде швидше зверху, то листяний покрив час від часу розгрібають, щоб перемішати всю масу. У такій купі какао пріє 6 днів. Воно звільняється від покриву, а в зерні гине зародок. Якщо зародок все ж зберігся, зерно бракують, викидають.

Зерно какао, пройшовши таку обробку, стає пухким, приємним на смак: в ньому зменшилася гіркота, тепер його можна з’їсти. Але воно вимагає просушки. Починаються нові клопоти. Какао, витягнуте з-під куп, розкладають на рогожі. Ось тепер зерно потребує сонце! Воно купається в сонячних ваннах 10-14 днів, загартовується, бронзовіє і готується до навантаження на пароплави. Ніхто в цей період не бажає дощу, почнеться негода – треба прибирати циновки в укриті місця. Скільки тут суєти, турбот, хвилювань, наполегливої і розумної праці! Немає покажчика, який би говорив про кількість витраченої праці на вирощування кожного зернятка. Годі збагнути, як можна обробити, зберегти 300 мільйонів дерев, зняти з них 9 мільярдів плодів, вилущити і просушити, припустимо, 400 мільярдів зерен! Жодне з них не мине – просто не може минути – рук ганського трудівника!

Дерева какао мають магічну силу: вони приковують до себе мільйони людей. Скільки ж вони заробляють! Підходжу до батрака, питаю і отримую відповідь: 1 долар в день… Що можна купити на ці гроші! Дві пачки сигарет, три пляшки пива, дванадцять пляшок американської кока-коли …

На плантаціях в Тафо чоловіки і жінки ходять з кошиками, з мішками: вони нагадують наших лісових жителів, які захоплюються збиранням стиглої калини на зиму. Я бачив, як деякі з них зупиняються біля дерев, припадають на коліна, підкопуються руками або паличками під коріння і в отвори, що утворилися кидають пил, мучнисту речовину.

– Підживлення, – пояснює агроном. – Робимо досліди, прагнемо дізнатися точно, коли вигідно удобрювати грунт.
– Так це і без дослідів ясно, що завжди…
– У тому-то й справа, що далеко не завжди. Якщо добрива підвищують врожайність на тридцять відсотків, то вносити їх невигідно: прибавка врожаю ледве-ледве покриває витрати на придбання та привіз добрив.

Агроном був англійцем з великим досвідом роботи. Він знав усі таємниці виробництва какао, і часом мені здавалося, що світове виробництво какао залежить від нього.

… Я був в ганському порту Тема, коли там вантажили мішки з какао. Металева петля підйомного крана брала їх в оберемок і, з розмаху злетівши над пароплавом, зупинялася над трюмом. Робітники підносили і укладали мішки з хрусткими зернами. Я бачив розвантаження пароплавів з ганським какао в Лондонському порту. Мішки з какао тягали на берег африканські робітники.

Ось тільки пити його, насолоджуватися його ароматом можуть далеко не всі африканці – занадто дороге це для них задоволення!