Про звички шимпанзе. Частина третя.

Вчені давно вже обговорюють питання: чи використовувала людина предмети спочатку як інструменти або як зброю. Природно, ми не можемо робити остаточних висновків на підставі спостережень за стадом шимпанзе в заповіднику Гомбе, але наші мавпи вживали різні предмети для добування їжі, і під час бійок. Правда, в якості зброї вони користувалися ними набагато рідше, ніж для мирних цілей.

Наприклад, деякі дорослі самці під час агресивних сутичок з іншими шимпанзе, павіанами або людьми кидають в них палки. Але хоча такі дротики і направлені в бік противника, вони часто падають, не долетівши, або ж занадто малі і легкі, щоб нанести серйозне пошкодження. Одного разу Містер Уорзль відправив у самця павіана оберемок листя, за ним послідувала шкірка від банана і, нарешті, камінчик. Але хоч павіан і стояв всього в метрі від Містера Уорзля, результати метання були такі: два попадання і один промах.

Самки кидають предмети куди рідше. Правда, юна Фіфі до шестирічного віку стала завзятим, хоча і невдалим метальником, причому виробила свою оригінальну техніку. Дивлячись куди завгодно, але тільки не в бік противника — шимпанзе або павіана — вона навмисно байдужим виглядом набирає повну пригорщу камінців. Потім, скорчивши гримасу, відому в нашому побуті під назвою «диявольська Фіфі», з розмаху кидає всю жменю. На щастя для її жертви, влучністю Фіфі не відрізняється, і на її голову камені падають настільки ж часто, як і на голови її противників.

Шимпанзе порівняно рідко використовують каміння і палиці, як знаряддя, і це тим більше дивно, що всі дорослі самці і більшість молодих час від часу кидають різні предмети для того, щоб посилити враження від так званої демонстрації сили. Так буває у випадку особливого збудження або незадоволення — тоді самці несамовито бігають з боку в бік, ламають гілки, ляскають по землі руками або тупотять ногами, підскакують на дерева і з шумом розгойдують великі гілки.

Демонстрація Фабена була особливо величною: тримаючись вертикально, він розбігався з палицею на плечі, а потім кидав її, як спис. Девід Сивобородий, виконував демонстрацію статечно і переконливо, часто кидав при цьому величезні камені.

Одного разу, коли Гуго лежав у наметі з приступом малярії, через намети, гукаючи і енергійно тупаючи, з’явився Девід. Він був страшенно збуджений. Схопивши величезний камінь, він жбурнув його прямо в бік Гуго. По щасливій випадковості, камінь впав, не долетівши п’яти сантиметрів, інакше він безсумнівно розбив би Гуго голову.

Якщо дорослі шимпанзе вживають камені і палиці в своїх демонстраціях, то дитинчата використовують різні предмети в своїх іграх. Крім спільних ігор, коли маленькі шимпанзята борються, лоскочуть один одного, грають серед дерев, вони люблять і іграшки.

В їх лісовому домі завжди знайдеться безліч прекрасних і цікавих іграшок, від яких не відмовилася б і людська дитина. Маленькі шимпанзята люблять грати плодами дерева стрихнос, круглими, з дуже твердою шкіркою, розміром з тенісний м’яч. Мавпочки перекидають їх руками і ногами або катають по тілу. Фіган придумав свою власну гру: лежачи на спині, він розкручував кульку, підтримуючи її руками і легенько підштовхуючи ногами, як це роблять циркові ведмеді.

Іноді молоді шимпанзе тягають предмети за собою по землі, повільно шкутильгаючи і поглядаючи назад через плече, як це роблять діти, коли тягнуть що-небудь за мотузку. Якось Фіфі таким чином волочила за хвіст дохлого щура, а Гілка тягла за собою довгу гілку з гроном диких груш на кінці. Ще одну дивну розвагу придумала Фіфі. Одного разу Гуго сидів і заносив у зошит нотатки. Він був поглинений роботою і тому, почувши високий пронизливий звук, лише мигцем глянув на Фіфі, вирішивши, що посвистує вона.

— Раптово, — розповідав він потім. — мене осінило, що шимпанзе не вміють свистіти!

Обернувшись, він побачив Фіфі, яка тримає в роті за одне крильце цикаду — комаха, намагаючись вирватися, видавала високий дзвінкий звук.

— Фіфі грала з цикадою близько півгодини, — продовжував Гуго. — Вона, то тримала її в губах, то ховала між стегном і животом (у своєрідній кишені шимпанзе). Нарешті їй, мабуть, набридла ця гра; вона уважно оглянула комаху, відкусила їй голову, знову оглянула і кинула на землю. Пограла, і вистачить!

Подібні іграшки, звичайно, досить рідкісні, але якщо їх немає, молоді шимпанзе прекрасно обходяться камінчиками, листям, трісками або соломинками. Зазвичай ігри полягають у тому, що вони кидають ці предмети, ламають або гнуть прутики, засовують їх у тріщини і норки. При цьому шимпанзе вчаться маніпулювати предметами, і по мірі того, як вони підростають, набуті навички стають неоціненними не тільки для звичайних щоденних занять тварин — споруди ночівлі або збирання їжі, але і для більш складної діяльності, скажімо, для обробки предметів.

Ми жодного разу не бачили, щоб шимпанзе віком до півтора року ловили на вудку термітів. Проте вже в трирічному віці молоді шимпанзе так само вправно обходяться з предметами, як і дорослі тварини. Здатність маніпулювати предметами у шимпанзе вроджена і обумовлена будовою руки і добре розвиненим мозком, але використовувати їх вони, ймовірно, навчаються в суспільстві собі подібних, імітуючи дії інших тварин.

Автор: Джейн Гудолл, переклад з англійської.