Шистосомоз – гроза Африки

Шистосомоз

Цією хворобою страждає ні багато ні мало 200 мільйонів чоловік. В Африці – особливо в Єгипті, Ефіопії, Сомалі. Коли лікар ставить діагноз «шистосомоз», всякий знає: справа погана. В Європі з цим словом знайомі менше, якщо не брати до уваги Португалії – позначається, очевидно, п’ятисотрічний зв’язок з африканськими колоніями, та й клімат відповідний.

А відповідний він для того, щоб в річках і озерах жили молюски, самі по собі нешкідливі, але все ж винні в поширенні інфекції. У тілі цих без вини винних равликів поселяються плоскі черв’яки, паразити з сімейства шистоматидів. Їх личинки – вчені звуть їх церкаріями, — подорослішавши, виходять у зовнішній простір – у воду. Варто людині або іншому ссавцю, або навіть птиці зануритися в струмок або озерце зі нещасливими церкаріями, як ті проникають крізь його шкіру у внутрішні області організму.

Паразитизм у шистоматидів, що називається, на високому рівні: мало того, що вони живуть всередині проміжного господаря — молюска, а потім в тілі господаря — людини, тварини, птиці, самка, додатково до цього, ще примудряється перший час жити всередині самця! Прямо як в казці про Кащееву смерть…



Коли настає термін відкладати яйця, самка виходить з добровільного ув’язнення і спрямовується в автономне плавання по кровоносній системі своєї жертви. Користуючись своїми крихітними розмірами, вона проникає всюди, аж до найдрібніших капілярів, і впроваджується в усі внутрішні тканини, де і закладає свій «інкубатор».

А тим часом у жертви – людини або тварини — починається лютий свербіж, дерматит, запальні процеси, кровотечі, болі в печінці, кишечнику. Коротше кажучи, перш ніж купатися навіть в саму жарку спеку, варто добряче подумати, якщо ти знаходишся в краю, де знають слово «шистосомоз».

Шистосомоз в Африці

Лікувати толком цю хворобу досі не вміють. Засобів, щоб повністю вилікуватись від неї все ще немає; частіше за інших використовують препарати, що містять сурму, але і вони — лише паліатив. Та й недоступний часто жителям глибинних районів Африки дорогий засіб, що вимагає тривалих курсів лікування.

Молодий Ефіопський вчений Аклілу Лемма брав участь в паразитологічній експедиції в північних районах своєї країни. Одного разу він помітив, що по річці пливе догори черевом ціла «флотилія» прісноводних молюсків якраз тих видів, які служать проміжними господарями для шистоматидів: Лемма попрямував вгору за течією і незабаром вийшов в село в той час, як там йшло велике прання. Причому жінки не користувалися милом або пральними порошками, а застосовували традиційний миючий засіб: посипали білизну порошком з ягід поширеної тут рослини ендод.

Побродивши по околицях, допитливий Аклілу Лемма ще не раз спостерігав масовий замор равликів, причому щоразу нижче за течією від місця генерального прання. Нескладний експеримент дозволив встановити: так, препарат ендода смертельний для молюсків. Зате, щоб довести, що він нешкідливий для всіх інших річкових організмів і, найголовніше, для людей, знадобилося десятиліття.

Потім пішли польові випробування. Полігоном стало селище Адва: тут половина дітей, а серед дорослих жителів всі 70 відсотків страждали на шистосомоз. Його тут і за хворобу якось перестали рахувати. Очолювана Леммою команда, озброївшись лійками, три тижні поспіль розсипала порошок з ягід ендода над водами річечки, на берегах якої стоїть Адва. На равликів, природно, напав мор, їх поголів’я різко впало. Набравшись терпіння, вчений очікував кілька років, і ось комісія, що обстежила жителів селища, офіційно встановила: «захворюваність на шистосомоз серед дітей селища знизилася до 15 відсотків їх загальної чисельності, а число дорослих хворих також зменшилося, хоча і в меншій мірі»…



Комментарии 0

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.