Торгівля в Африці

Басейн озера Чад завжди був осердям міжнародної торгівлі між пустелею Сахарою, лісовим краєм регіону Гвінейської затоки та нагір’ям центральної Африки. Після створення національних держав у постколоніальній Африці торговельна діяльність скупчувалася вздовж міждержавних кордонів. Прикордонні міста з ринками стали адміністративними центрами і перетворилися на головні точки регіональної торгівлі.

Згуртовані в корпорації, які датуються ще епохою караванних шляхів і регламентуються нормами етнічних груп, торгівці поступово осідали в головних містах регіону та вздовж державних кордонів і не мали жодного наміру рвати зв’язки з народами хауса, канурі, фули, шоа-арабами та іншими народами, з яких вони походили. Вони торгували переважно місцевими продуктами харчування (просо, сорго, рис та овочі), імпортним рисом, борошном, худобою, а також місцевими та довізними товарами.

Міжнародний характер цієї діяльності зводив торгівців з міняйлами, брокерами, провідниками й перевізниками, а також з урядниками та іншими посередниками. Однак далекосяжне розгалуження торгівлі, суперечлива природа бізнесових осередків на пограниччях держав, корупція разом із контрабандою дозволили торгівцям заснувати торгівельну мережу, яка уникла державного контролю.

Міжнародна торгівя

Є два різновиди торговельних мереж. Сільськогосподарські продукти місцевого виробництва продавалися через невеликі мережі на базі міст, де ринки влаштовувались через певні проміжки часу. Такий різновид торгівлі здійснювали люди, які жили по різні боки кордону. Були також широкі мережі міжнародної торгівлі місцевими або імпортними продуктами і товарами вздовж шляхів, що сполучають Нігерію, Камерун, Нігер і Чад.

Обсяг і характер торгівлі між цими чотирма країнами визначався трьома основними чинниками:
— Взаємодоповнювальні потреби внаслідок економічних відмінностей. Так, наприклад, просо, сорго і кола імпортувалися Нігером і Чадом з Нігерії та Камеруну в обмін на худобу, шкіру, рибу та натуральну соду.
— Економічна ситуація в кожній країні. Проти інших країн басейну озера Чад Нігерія виглядає економічним гігантом. За своїми розмірами слідом за нею йдуть Камерун, а також Нігер і Чад, дві країни — анклави Сахеля з небагатими ресурсами для розвитку. Економічна могутність Нігерії виявляється в розмаїтті її промисловості, вагомих прибутках і в тому, що 95 відсотків її прибутків від експорту надходять від нафти.
— Політичні відмінності. Вони пов’язані переважно з сільськогосподарською політикою, регулюванням зовнішньої торгівлі та використанням у регіоні двох валют (неконвертованої нігерійської найри та центральноафриканського франка, конвертованість якого гарантується Банком Франції).

Попри величезні втрати внаслідок шахрайства в різних країнах, інтенсифікація регіональної та прикордонної торгівлі в басейні озера Чад триває, активно сприяючи зростанню сільського господарства, розвиткові паралельного ринку обміну валют, транспорту і послуг. У самому лише сільському господарстві, дозволяючи певним регіонам продавати надлишок зерна, а іншим — зменшити дефіцит харчів, ця торгівля стає чинником у досягненні регіональної продовольчої безпеки. Методи регулювання запасів продовольства через різні торговельні мережі показують, що економіка цього регіону лишається вельми інтегрованою, попри існування державних кордонів.

Басейн озера Чад є перехрестям субрегіональної торгівлі, яка постачає товари та продукти водночас як до Нігерії, Камеруну, Нігеру й Чаду, так і до інших країн, зокрема Центральноафриканської республіки.

Торговельний динамізм такий сильний, що можна говорити про фактичну інтеграцію, яка здійснюється місцевими мешканцями незалежно від політичної волі керівництва держав.

Автор: Алікс Сервес Афунда.