Традиції Африки

Африка насправді унікальний край, адже саме там лишились люди, який не зачепив бурхливий розвиток людської цивілізації та науково-технічного прогресу, люди які й сьогодні продовжують жити так, як жили їх предки багато поколінь тому. Завдяки цьому у Африці збереглись самобутні та колоритні традиції, які й свого часу були і в нас, але ми про них забули, чи забуваємо. Втім важка хода прогресу поступово торкається й Африки, але ще не все втрачено, ще у глухих селах африканської савани можна неначе скрізь машину часу потрапити в минуле.

Саме африканські традиції і є тою машиною часу, тим зв’язком, що пов’язує сьогодення із минулим, яке для африканців має сакральне значення, адже з минулого дивляться на нас чисельні наші предки, до яких в багатьох африканців є особлива повага. З ними в африканців пов’язаний такий обряд як комана – «обряд дощу». Загалом в традиційних африканських віруваннях прийнято вважати, що людина не помирає, а лишень переходить з одного стану в інший, і після смерті стає безтілесним духом. Вважається, що душі померлих родичів та предків можуть допомагати як племені, так і окремим людям у подоланні різних труднощів та негараздів, але з іншої сторони вони можуть і накликати біду, якщо людина буде порушувати закони племені та забувати за свої звичаї та обряди.

Так от суть обряду комана, який проходить двічі на рік, полягає у посвяченні дітей в самі сокровенні таємниці племені. Обряд цей доволі болючий, так як хлопець або дівчина спочатку має пройти через стрій з своїх одноплемінників, потім їм роблять надрізи на кожній щоці – по чотири з обох сторін, від рота до вуха. Після цього їм показують священні барабани, один з який самий великий, особливо священний – це «барабан дощу», саме так, він таки може викликати дощ, який буває часом такий необхідний для африканських селян. Одночасно всім посвяченим розповідають про духів предків, яких треба пам’ятати та шанувати на протязі всього життя і не забувати приносити їм жертви.

Ще одним цікавим та важливим африканським обрядом є обряд посвячення хлопців та дівчат у чоловіків та жінок, він проходить після досягнення ними статевої зрілості та символізує перехід від дитинства до дорослості. Для хлопців і дівчат він відрізняється. Якщо до від дівчини просто вимагається притримуватись належної поведінки і що особливо важливо зберегти свою цноту до заміжжя, до хлопцям доводиться перейти через болючі випробовування. Наприклад в багатьох африканських племенах хлопцям під час ритуалу посвячення в чоловіки роблять обрізання, яке вони мають терпіти міцно стиснувши зуби. Церемонія посвячення як правило закінчується ритуальними танцями.

Також цікавим є обряд викупу нареченої – лобола. Без нього практично не обходиться жодне африканське весілля. Зміст цього обряду в тому, що наречений мусить компенсувати батькові нареченої втрату члена сім’ї. Розмір такого весільного викупу різниться від місцевості до місцевості, буває що молоді африканці хлопці змушенні роками працювати, аби назбирати гроші на викуп. Іноді буває що весілля відбувається й без оплати викупу, але в такому разі молоде подружжя не має жодних прав на своїх дітей, (права належать батькові нареченої) поки таки не виплатить викуп.