Африканський ліс. Частина друга.

Абсолютні і безроздільні господарі в тропічному африканському лісі – дерева, і це одна з найголовніших його особливостей. Навіть ті рослини, що в помірній зоні відомі як трави, набувають тут характер і розміри справжніх дерев, до деревних належить і більшість лазячих рослин. Зрозуміло, і наш ліс не буває без дерев, проте крім деревного пологу в ньому добре виражені яруси чагарників, мохів і трав, причому за кількістю видів трав’янисті набагато переважають над деревними. У тропічному лісі чагарникам і травам вже не залишається місця, вірніше, їм не дістається вже необхідного для життя сонця, тому що промені його виявляються перехопленими по дорозі деревними кронами. Вижити на дні цього лісового колодязя можуть лише самі невимогливі до світла рослини або зовсім не потребуючі світла паразити.

У своєму нестримному прагненні до сонця папороті й трави переселяються в тропічному лісі вгору, на стовбури і гілки дерев і без зв’язку з землею, перетворюються в епіфітів. Чіпляючись за дерева всіма способами, рветься до світла і ціла армія лазячих рослин. Стовбури ліан, перекручені самим хитромудрим чином, досягають при цьому ста і більше метрів. І знову я не можу не дати тут слово Стенлі: «Тепер уявіть собі, що поперек всіх цих висячих ліан переплуталося в найбільшому достатку і безладді безліч інших, які теж перекидаються з дерева на дерево і перехрещуються з першими у всіх можливих напрямках; на кожному розгалуженні й на кожній горизонтальної гілки посадіть гігантські лишайники завбільшки з великий качан капусти та інші рослини з листям, схожими на списи, на слонові вуха, потім всілякі орхідеї і поверх усього — мереживною легкою вуаллю розкидані гарні папороті.

Крім того, деревні гілки, пагони і самі ліани покриті густим шаром моху, на зразок зеленого хутра. Там, де ліс розріджений рубкою або від дерева, що впало утворилося “вікно” і світло пролилося на землю, молода поросль і ліани утворюють суцільну і абсолютно непроникну стіну. Те ж саме відбувається і на узліссях, і по берегах річок — звідси і настільки поширені помилки мандрівників, що спостерігають ліс з боку. Дивлячись на кріпосний вал тропічного лісу, що наполегливо насувається на Ніл, – пише І. Забєлін у своїй книзі «Місячні гори»,— я не міг позбутися відчуття, що слони, не кажучи вже про більш дрібну живність типу бородавочників та бабуїнів, користуються, як говорили наші предки, підлазами, невідомими підземними ходами пробираються до Нілу, так хитро минаючи нездоланні перешкоди».

Але саме хаща незайманого лісу виявляється, як це не дивно, цілком прохідною, за свідченням очевидців. Максимум рослинного життя зміщується тут вгору, і пересування утруднюється не так густою рослинністю, як слизьким грунтом і великою кількістю впалих стовбурів. Правда, якщо підняти очі вгору, дійсно створюється враження хаотичного нагромадження деревної рослинності. Природа так гарячково прагне заповнити все стеблами і листям рослин, що, за висловом одного ботаніка, здається одержимою боязню простору. І все ж і тут вченим вдалося виявити певні закономірності. Більшість ботаніків сходиться на тому, що в тропічному лісі три головних яруси дерев, «ліс над лісом», як сказав А. Гумбольдт.

Найнижчий ярус складають відносно невисокі — не більше 20 метрів, дерева. Вони так щільно змикаються кронами, що утворюють суцільну щільну масу, той самий, непроникний для променів полог тропічного лісу. Над ним височіють дерева середнього ярусу, що ростуть дещо вільніше. Нарешті третій ярус складають найвищі дерева-маяки висотою 35, 40, 50 і навіть 60-70 метрів, їх-то я і розглядала з літака. Це світлолюбні, швидкорослі породи, вони далеко перевершують по висоті дерева помірної зони, що рідко дотягують до 30 метрів, але значно поступаються у зростанні австралійським евкаліптам.

Вирвавшись з убивчої товкучки нижніх ярусів, лісові гіганти можуть розвернутися на волі і розкинути парасольки своїх крон на всю можливу широчінь. Деревам середнього ярусу цього вже не вдається зробити, а дерева нижнього, здавлені з усіх боків, мають навіть конічну, звужену зверху форму. Через брак світла дерева в лісі починають гілкуватися тільки на дуже великій висоті, і стрункі їх стовбури підносяться вгору на зразок сірих мармурових колон. Недарма такий ліс люблять порівнювати з похмурим храмом. Що ж стосується товщини колон, тобто стовбурів, то тут дерева тропічного лісу навіть дещо відстають від дерев більш високих широт. Стовбури більше одного метра в обхваті рідкісні в дощовому лісі, і він характеризується швидше тонкістю складових його дерев.

Але в чому тропічний ліс служить абсолютним рекордсменом, так це в багатстві деревної флори. Я не знайшла точних цифр щодо Великого лісу Конго, але в лісах, що ростуть на березі Гвінейської затоки, налічується близько 600 видів дерев, в лісах же Індонезії і Амазонії — приблизно 3 тисячі видів, тоді як всі головні деревні породи наших лісів можна без зусиль перерахувати по пальцях. Причому на одному гектарі тропічного лісу буває не менше сорока різних видів дерев, а то й більше ста! Зазвичай вони змішані в досить рівномірної пропорції, набагато рідше один або два види більш численні, ніж інші, і зовсім ніколи не буває, щоб, як у нас, ліс складався з однієї породи.

Тому, як каже А. Уоллес, великий знавець тропічної флори, «якщо мандрівник помітить який-небудь вид і захоче знайти кілька примірників його, самі ретельні пошуки часто бувають марними. Його оточують дерева різної форми, величини і забарвлення. Часто-густо він підходить до дерева, схожого на шукане, але негайно ж переконується в їх відмінності”.

Правда, щоб ці відмінності підмітити, необхідно бути хорошим натуралістом, на недосвідченого спостерігача тропічний ліс справляє досить монотонне враження. Дивовижний парадокс – зовнішня одноманітність тропічного лісу при всьому його видовому різноманітті.

До того ж звірі і птахи рідко трапляються на очі переважно в тропічного лісу. Хоча, зрозуміло, він далеко не порожній — і мені дуже б не хотілося створити у читача враження. Є тут і слони, і чарівні маленькі лісові антилопи, і різні мавпи і папуги. Але всі вони теж потребують сонце і або, як птахи і мавпи, що живуть у верхніх ярусах лісу, або, як слони, тяжіють до лісових прогалин і берегів річок. Інша справа — комахи й інші безхребетні, що в незліченній безлічі живуть вони в грунті і відмерлих стовбурах дерев, де вершать свою непримітну, але титанічну і таку необхідну працю, руйнуючи рослинні залишки, а мікроорганізми переводять їх потім у розчинні у воді поживні речовини.

Відчуття одноманітності посилюється через відсутність в такому лісі звичної нам зміни сезонних явищ. Тут немає ні зими, ні весни, тільки вічне літо в розпалі, завжди тут цвітуть або змінюють листя ті чи інші дерева і круглий рік зріють плоди. Якщо людина не втручається в життя лісу, воно тече майже без змін: відмерлі дерева незабаром замінюються новими, того ж чи іншого виду, і склад лісу в загальних рисах підтримується незмінним сотні, тисячі, а можливо і мільйони років. По всій видимості, ці ліси дійшли до нас з віддалених епох Землі, можливо, навіть з крейдяного періоду, коли велика частина земної кулі мала клімат, близький до сучасних вологих тропіків, і рослинність, принаймні фізіономічно, була схожа з такою сучасного тропічного лісу. Велике флористичне багатство також пов’язують з його глибокою старовиною.

Відсутність зовні вираженого поступального руху життя в цьому лісі може навіть породити враження деякої її загальмованості. Але не може бути більшої помилки, тому що і за інтенсивністю життєвих процесів екосистема тропічного лісу не має собі рівних – це найпотужніша на Землі фабрика з виробництва органічної речовини.

Рівномірний і достатня протягом усього року кількість тепла і вологи дозволяє всім складовим тропічного лісу працювати рівно, без зривів і авралів і з найвищою віддачею. Загальні запаси біомаси досягають тут рекордних значень (50 і навіть 60 кілограмів на квадратний метр сухої речовини), вдвічі більших, ніж у наших змішаних лісах. Але ще більш продуктивну потужність тропічних лісів характеризує інший показник — щорічний приріст органічної речовини, тобто вся та рослинна маса, що в перерахунку на один квадратний метр поверхні виростає тут за рік. Тропічний ліс дає 5-7, навіть 9 кілограмів сухої маси на квадратний метр в рік, тоді як культура зернових і картоплі — на порядок менше, всього 350-500 грамів. Якщо ж взяти для порівняння пустелі, то цифра тут скоротиться ще в десять разів: в пустелі штату Невада, наприклад, приріст органічної речовини за рік складе всього 40 грамів!

Але екосистема тропічного лісу не тільки найпродуктивніша, але і найефективніша на світі, оскільки тут — найвищий на Землі ККД використання сонячної енергії. Притому, що в середньому для Землі він дуже малий і дорівнює приблизно 0,1 відсотка, тропічний ліс підвищує його в десятки разів, доводячи до 3 відсотків (така загальна продукція фотосинтезу від сумарної сонячної радіації). І це досягається не тільки за рахунок величезної товщі зеленого полога, що складається з безлічі окремих фотосинтезуючих апаратів — листя. Справа і в найвищій спеціалізації окремих апаратів і досконалому їх налагодженні. Не дарма в тропічному лісі така велика кількість видів дерев, все їх настільки схоже на перший погляд листя виліплене еволюцією таким чином, щоб кожен листок на своєму місці з максимальною вигодою використовував кожен випадаючий на його частку сонячний промінь. Ось як оманлива ця зовнішня одноманітність.

Далі буде.

Автор: М. Черкасова.