Бійся холоду в країні пірамід

– Так, в Єгипті зараз дуже жарко, – сказав мені радник з туризму єгипетського посольства пан Саєд Нофаль, – але ви цього не відчуєте. Правда, я і раніше чула, що завдяки сусідству з пустелею повітря тут сухе і дихається на подив легко при будь-якій температурі. Тутешній клімат вважається ідеальним для хворих легеневими хворобами, особливо взимку. Як не дивно, холод в Єгипті переноситься набагато важче. Але в будь-якому випадку потужні кондиціонери в готелях, автобусах, музеях, ресторанах, магазинах – скрізь, де тільки ступає нога мандрівника, – створюють для нього вельми непогані умови існування.

Каїр – ворота сходу

Навіть Москва не здається великою і гучною в порівнянні з 15-мільйонним Каїром. Тут мешкає чверть всіх єгиптян. На карті добре видно, що Єгипет, по суті справи, – це річка Ніл з прилеглими зі сходу і заходу пустелями. Район дельти Нілу перед його впаданням в Середземне море називають Нижнім Єгиптом, а відрізок на південь – Верхнім Єгиптом. «Каїр як би тримає віяло дельти за ручку Верхнього Єгипту при їх з’єднанні». (Гамаль Хамдан).

Цитадель

Туристи зазвичай починають огляд Каїра з Цитаделі – сірої громади, як би висіченої з скелі. Вона пов’язана з іменами двох великих людей: переможця хрестоносців султана Саладіна (Салах-ад-Діна) і правителя початку 19-го століття Мухаммеда Алі.

З оглядового майданчика Цитаделі відкривається чудовий вид на Каїр. У горизонту, в жовтому мареві пустелі проглядаються всі три піраміди Гізи, а між ними і Цитаделлю гігантським сіро-коричневим мурашником розкинулося неосяжне місто. Звідси з невеликої альтанки на краю кам’яної балюстради російський письменник Іван Бунін колись милувався «морем сірого величезного міста, що губиться в пилу».

Унікальне місце – «Місто мертвих». Його химерні куполи добре видно зі стін Цитаделі. Середньовічне кладовище живе своїм життям. У порожніх склепах і мавзолеях знайшли притулок єгипетські бомжі. Міській владі навіть довелося відкрити тут початкові школи і поліцейські ділянки.

Піраміди

Кажуть, самі єгиптяни люблять побродити в тіні пірамід. У 70-і роки неподалік від них виросло селище каїрської еліти, що порушило історичну цінність ландшафту. У 80-ті роки за наказом президента Мубарака ці будинки були знесені.

Ще не так давно на піраміди можна було піднятися. На вершині найбільшої з них – піраміди Хеопса – вся площадка поцяткована іменами людей, що побували тут. Є тут імена Наполеона і Шатобріана. Найдавніший напис -1475 року.

Фараонове село

Відвідування Єгипетського національного музею просто необхідно для більш ясного розуміння того, що зустрічається в Єгипті на кожному кроці. Тут все дихає старовиною. Царі і фараони і раніше залишаються реаліями єгипетської життя.

У цьому переконуєшся, наприклад, коли пливеш на поромі навколо острова Якоба, на якому його власником доктором Рагаб було влаштоване «Фараонове село». Сотня акторів-статистів зображають древніх єгиптян за їх споконвічними заняттями. «Фараон» зі своєю дружиною теж показує сценку з «Фараонового» життя. Проїжджаючи дорогами Єгипту, я не розлучалася з почуттям, що час зупинився, трьох тисячоліть наче й не було, єгипетські селяни, їх житла і їх заняття нітрохи не змінилися.

Нічний Ніл

Величезне задоволення – прогулянка під вітрилом на древньому човні «фелюгі» по нічному Нілу – з вогнями, з арабською музикою, а потім від причалу – додому на «фаетончиках» з кіньми. Задоволення не менше, а навіть посилене вечерею і виступом артистів – двогодинне плавання по Нілу на теплоході-ресторані. Танець живота, танець з спідницями (у виконанні чоловіків) – все дуже яскраво, святково і колоритно.

Луксор

Давня столиця Єгипту – стовороті Фіви, а нині Луксор, що в перекладі означає «місто палаців». Нас поселили в найстарішому готелі міста, де жила і творила Агата Крісті, «Winter Palace». Рожевий «палац» на березі Нілу порадував старовинним тінистим парком з прекрасним басейном. Це було дуже до речі після досить стомлюючої, але вельми пізнавальної екскурсії в Долину царів і Долину цариць.

Спускалися в гробниці, видовбані в природних пірамідах, всередині було мало кисню та й взагалі моторошно. Перед величним храмом цариці Хатшепсут при нас зводили величезну естраду: чекали приїзду світил оперної сцени для виконання «Аїди» на пленері.

Нічне «light-show» посеред величезного Карнакського храму – приголомшливе уявлення. Тільки світло, «голоси фараонів», і ти перед лицем вічності. Вистави ведуться на трьох європейських мовах, та ще по-японськи.

Хургада

Дорога до Червоного моря йшла через пустелю. Чотири з гаком години в автобусній колоні, без єдиної зупинки, не здалися нудними. Дуже вже незвичні для очей картини миготіли за вікном. Кам’яниста пустеля з пагорбами і навіть горами, незважаючи на гадану млявість, таїла в собі дивну чарівність. Єгиптяни відносяться до неї дуже трепетно і їздять туди «розслабитися»: вона їх заспокоює.

Від Хургади у мене обертом пішла голова. Визирнеш у вікно свого номера в готелі – море, квітучі дерева, вийдеш в двері на галерею – пустеля і гори на горизонті. Живеш в двох вимірах: верблюди і човни в полі зору одночасно. Червоне море посередині пустелі названо так нібито тому, що піски на заході червоніють. Курорт на місці рибальського селища ще тільки набирає силу. Але те, що вже побудовано, відповідає найвищим стандартам. Тут ми відпочивали і насолоджувалися морем: купання, пірнання, коралові рифи, підводний світ екзотичних риб…

На зворотному шляху в літаку згадувалася давня мудрість: «Коли Творець хоче відзначити своїх улюблених дітей, він відправляє їх в подорож». Бо така подорож – свято.

Автор: Катерина Соколова.

P. S. Надеемся наша статья вдохновит вам как-нибудь самим отправится в эту удивительную страну пирамид, благо сделать это совсем не трудно, ведь можно к примеру заказать туры в Египет из Минска 2016 году у хорошего тур оператора «Дельта тур».