Хамамет – місто троглодитів

Вечорами тут вітряно, небо затягує пір’ястими хмарами, і добрим словом згадуєш того, хто ще вдома порадив тобі взяти з собою пару речей з довгим рукавом. Тут майже немає гір, у глибині країни тихо завмерла Сахара, тому весь простір, який підлягає обробленню, густо засаджено всім, чим тільки можна: оливкові дерева, низькорослі виноградники, квіти, кущі, плющ. Але тільки в розкішних садах готелів і вілл можна побачити дерева.

Самі ж ці готелі і вілли, крім звичайних цілком інтернаціональних, нейтральних чорт у своїй архітектурі, зберігають пам’ять про ще недавнє французьке панування – ніяких тобі турецьких стрілчастих арок або єгипетських вузьких вікон. Відгомін Франції чується у всьому. Туніс далеко не такий ісламський край, як, наприклад, сусідня Лівія. Менше мечетей, не дуже-то прихована любов до місцевого вина, за мусульманським мірками надзвичайно сміливо одягнені жінки. Тут дуже привітні до іноземців, практично всі говорять по-французьки, а деякі навіть володіють англійською. Втім, все це відноситься до північно-західної частини країни, де і розташований курортний рай.

Углиб Тунісу нога туриста ще не ступала, за винятком організованих виїздів в Сахару і підземне місто троглодитів. До речі кажучи, це підземне місто до того популярне у приїжджої публіки, що невідв’язно нагадує якийсь торговий центр, тільки замість бутиків там висічені в скелях хатини. Жителі їх зустрічають туристів з настирливістю продавців супермаркету: «Вам що-небудь підібрати?»

Хаммамет розташований приблизно в годині їзди від столиці. Це невелике місто, суцільно оточене готелями і пляжами самого різного класу. Всередині міста прямо на березі моря стоїть середньовічна фортеця, Медина. У фортеці досі проживають півтори тисячі чоловік, і, гуляючи по її вузьких вуличках, ви можете зазирнути у двір, звідки пахне справжнім Сходом: на килимах, розстелених на стародавніх мостових, мовчки сидять баби, прямо над ними протягнута мотузка для білизни, діти грають білими камінчиками. Жителі Медини заробляють практично тільки на туристах. Вам тут же запропонують екскурсію по фортеці на будь-якій мові, в ході якої ви не тільки побачите самі вузькі повороти і найвищі вежі, не тільки розлучитеся з 10 туніськими доларами, рівними їх американським побратимам, але і отримаєте масу недвозначних пропозицій, які у нас чомусь прийнято називати двозначними. І не здумайте купувати тут кераміку: туніська кераміка і справді відповідає всім вимогам сучасного дизайну, ви обов’язково спокуситеся нею, але тільки не тут, де деруть втридорога.

Навколо Медини шумно живе звичайне курортне місто, взимку тут все завмирає, як в Ялті, але влітку відкрито безліч кафе і ресторанів з будь-якою кухнею. Обов’язково спробуйте тутешні фруктові десерти, повна порція будь-якого з них легко замінює обід. Кухня тут взагалі-то легка, а місцями і вишукана. Наприклад, можете взяти на озброєння рецепт найніжнішої закуски: відварені звичайним способом королівські креветки заливаються соусом зі збитих в рідку піну вершків, змішаних зі свіжовичавленим апельсиновим соком. Це дуже смачно.

Але головне задоволення для прибулих в Туніс – це поїздка в Карфаген. Якщо ви водите машину, не здумайте приєднатися до колективної екскурсії. Оренда машини на добу коштуватиме вам від 40 до 70 доларів, але задоволення, що чекає на вас, спокійно тягне на повну вартість вашої путівки.

Карфаген, або Картаж, як тут звуть його на все той же французький манер, віддалений від Хаммамета години на дві спокійної їзди. Поки ви будете їхати, кілька разів зміниться пейзаж. Спочатку це будуть оливкові плантації і виноградники, потім еклектична столиця Тунісу, відразу перед та після неї ви побачите яскраву зелень майданчиків для гольфу, величезні простори приватної землі, потім почнуться розкішні вілли, що потопають у садках. У Карфагені дуже дорога земля, нею володіють тільки європейські, американські або арабські мільйонери.

Колись Карфаген був столицею на горі, біля підніжжя якої поступово закопошилося маленьке низеньке місто Туніс. Тепер Туніс – столиця, а Карфаген – всього лише її передмістя. Вілли, Академія мистецтв, кращі рибні ресторани – все це знаходиться серед руїн стародавнього амфітеатру, стадіону, римської вілли. Піднявшись на віллу з збереженими мозаїками і галереями, подивіться вниз. Якщо закрити долонею президентський палац, що лежить внизу, саму столицю, ви побачите бухту, хвилі і гори – то є точнісінько той пейзаж, який трохи менше двох тисяч років тому спостерігав безіменний господар вілли.

Потім ви їдете на гору, де розташований музей. Вас вразить те, що основна частина музею знаходиться під відкритим небом: уламки античних скульптур, ранньохристиянські надгробки, антична кераміка – все повалене, як у крамниці гончаря, здається, що без усякої системи, але не забувається ніколи.

Поруч католицька церква, перебудована в дев’ятнадцятому столітті і більше схожа всередині на мечеть. Але вона не завжди тут стояла. Коли ви будете брати квитки в музей, вам обов’язково запропонують заглянути в колодязь біля каси. На дні колодязя ви побачите дві божественної краси статуї античного бога. І лише хвилин через десять ви зрозумієте, що статуя всього одна, але вона виглядає у спеціально для неї опущене дзеркало. В цьому дзеркалі відображаються руїни античного храму, на розвалинах якого і була побудована сучасна церква.

Потім ви обов’язково пообідаєте в одному з ресторанів над морем. Це буде не дуже дешево, зате надзвичайно смачно. Може бути, вам пощастить, і ви побачите, як біля підніжжя вашої тераси витягують мережі з рибою, а потім несуть її вам для вибору.

Автор: Параска Кучманова.

P. S. А ще Хамамет на протязі віків вражав своєю дивовижною архітектурою, скажімо гарні, вишукані сходи з мармуру тут були не рідкістю, а цілком буденним явищем.