Каїр – «мати всесвіту». Продовження.

В принципі піраміди – далеко не найдавніша пам’ятка Каїра. У пустелі за південно-східною околицею міста знаходиться «Скам’янілий ліс» – великі простори, покриті уламками дерев, які колись росли в Сахарі. Було це так багато мільйонів років тому, що фараонські усипальниці, яким від роду «лише» 4 тисячоліття, в порівнянні з цими поважними камінчиками виглядають зовсім свіжими будівлями.

Кожна з прожитих містом епох залишила йому свої пам’ятники. Древнє царство – піраміди і скарби Єгипетського музею старожитностей. Християнська ера – Коптський музей і кілька стародавніх церков. Ісламськими монументами місто буквально переповнене. Про британське пануванні нагадують квартали будинків в стилі модерн. Вервечка п’ятизіркових готелів-хмарочосів уздовж Нілу – це теж свого роду пам’ятник.

Каїр живе одночасно у різних епохах. У величезному місті сусідять Американський університет, де професори за океану прищеплюють нащадкам заможних сімей (вартість року навчання – 10 000 доларів) цінності західної культури, і ісламський університет Аль-Азар, де викладання Корану, мусульманського права та суміжних дисциплін ведеться сьогодні практично так само, як тисячу років тому, коли він був заснований. Імпортні автомобілі останніх моделей несуться по мостах через Ніл, а під мостами пропливають вітрильні фелюги. Їх конструкція істотно не змінюється, принаймні, з часів Клеопатри. На одному кінці міста функціонує сучасний міжнародний аеропорт, а на протилежному – верблюжий ринок.

Час каірці відраховують за трьома різними календарями. Для офіційних потреб прийнятий звичний нам європейський календар. Наступ хаджу, рамадану та інших мусульманських свят обчислюється за місячним календарем. Копти ведуть своє літочислення від жорстоких гонінь, які обрушив на них римський імператор Діоклетіан в III столітті нашої ери. До того ж коптський рік починається на 13 днів пізніше європейського (як було і в Росії до революції). У мусульман зараз на дворі 1391 рік, а у коптів – 1729-й. Деякі сумлінні каїрські газети на першій смузі чергового номера вказують дату виходу по всіх трьох стилям.

До речі, два десятиліття гарячої дружби Єгипту з Радянським Союзом теж залишили в Каїрі свої сліди. Як позитивні, так і не зовсім. По-перше, за допомогою Совка в місті провели метро, єдине в Африці і на Близькому Сході. При моторошній перевантаженості вулиць міста автомобільним транспортом підземка являє собою найзручніший, дешевий і безпечний засіб пересування по єгипетській столиці. По-друге, радянські інженери подарували Каїру телевежу. Для туриста вона хороша тим, що, подібно Останкінській, має на висоті ресторанчик з обертовою підлогою. Вид нічного міста звідти – одне з найсильніших вражень, які може запропонувати Каїр гостям.

По-третє, совєти відгрохали на південній околиці Каїра, в Хелуані, сталеливарний завод. Для національної економіки це, звичайно, штука корисна, але екологію навколишньої місцевості вона сильно попсувала. З XIX століття там існував Японський сад з пагодою і статуями Будди. Зараз залишки саду помирають. Їздити в Хелуан навряд чи варто.

На жаль, маршрути більшості турфірм по Єгипту прокладені так, що туристи проводять у Каїрі день, від сили два, по дорозі на червономорські курорти. Це погано навіть не тому, що єгипетська столиця гідна більш тривалих візитів: тільки на те, щоб обійти її музеї, допитливому мандрівникові потрібні були б місяці. Справа ще й у тому, що іноземці-новачки – ласа здобич для місцевих торговців і різного роду спритників, які ошиваються навколо туріндустрії. У перший день на єгипетській землі туриста майже напевно тим чи іншим способом обдурити – це нормально. Біда в тому, що у багатьох зіткненнях з світом східної торгівлі залишається чи не єдиним враженням від Каїра.

Але, їй-богу, місто, в яке у різний час і за різних обставин приїжджали Олександр Македонський, Ричард Левове Серце, Наполеон і Микита Сергійович Хрущов, коштує того, щоб залишити кілька доларів в лапах дрібних шахраїв. На початку 20-го століття Микола Гумільов, який вперше побачив Африку саме в місті Міср, написав:

Здесь недаром страна сотворила
Поговорку, прошедшую мир:
– Кто испробовал воду из Нила,
Будет вечно стремиться в Каир.

Пробувати мулисту нільську воду і купатися в ній, як це робив поет, мабуть, не варто. Антисанітарно. І без того є маса приводів щоб повернутися в Каїр. Гумільов, у всякому разі, після першого візиту повертався ще двічі.

Автор: Михайло Кукушкін.