Кенія – парадний вхід Африки. Продовження.

У I тисячолітті нашої ери на узбережжі Індійського океану виникла суахілійська цивілізація. Активна торгівля з Індією та Аравією привела до розквіту приморських міст-держав Момбаси, Малінді, Ламу. У 1498 році Васко да Гама відкрив для європейців цю багату країну. Але португальці затрималися в Кенії ненадовго: в кінці XVII століття вони були розгромлені об’єднаними силами арабів і африканців після трирічної облоги ними форту Ісуса в Момбасі. Форт зберігся і відкритий для відвідувачів. Донині середньовічний вигляд суахілійського міста має розташоване на острові місто Ламу з його старовинними особняками, мечетями і вузькими вуличками. Дотепер на узбережжі живуть нащадки арабів і персів. Вони складають 8 відсотків населення країни і сповідують іслам.

У центральних районах країни, куди мандрівників може залучити сафарі, живуть язичницькі, які не приймають цивілізації племена – масаї.

Масаї, а також їх найближчі родичі племена сумбуру і туркана – така ж візитна картка Кенії, як і дикі тварини. Це горде і войовниче плем’я кочівників-скотарів, в давнину прийшло в Кенію з верхів’їв Нілу, живе як би в своєму власному часі. Вони чудово обізнані про оточуючу їх цивілізацію, але не хочуть змішуватися з нею, ведучи таке ж життя, що і тисячоліття тому, – пасуть худобу, харчуються м’ясом і молоком з кров’ю, кочують у пошуках кращих пасовищ.

Живуть масаї в не високих хатинах, сплетених з прутів і обмазаних гноєм. Вповзти всередину можна лише рачки. У хатинах знаходиться місце і вогнищу, і худобі, і всій родині, тому смердить в них жахливо. Як і в давні часи, юнак масай стає чоловіком, лише вбивши лева списом. «Як же ви примудряєтеся це робити, адже левів заборонено вбивати за законом?» – запитав я одного масая, який запевняв, що він справжній мужик. Його відповідь у вільному перекладі була лаконічною і простою: «Хочеш жити – вмій крутитися!»

Масаї, що живуть поряд з національними парками, давно навчилися заробляти на туристах. Спробуй сфотографувати кого-небудь з них безкоштовно – тут же отримаєш каменем в голову, а то і списом проткнуть.

Менше ніж за 2 долари зніматися вони не будуть. Якщо хочете оглянути село (обов’язкова програма – жіночий вокальний ансамбль, обхід села, відвідування хатини, торгівля сувенірами місцевого виготовлення), платите по 10 доларів з носа. Що здивувало – за огорожею майже кожного села стоїть школа, яку повинні відвідувати не менше трьох разів на тиждень всі діти від 7 до 12 років. Ходять вони туди в шкільній формі і з ранцями. Прийшовши ж із занять у свою хатину, роздягаються і далі одягом себе не обтяжують.

Останній, шостий день мого сафарі починався з сіренького дощового ранку. Ми з пілотом Джимом Хелло сиділи в центрі парку Масаї Мара з келихами шампанського в руках. Кілька хвилин тому ми опустилися на величезній повітряній кулі неподалік від нашого готелю. Джим посадив кошик так тихо і обережно, як ніби опустив ноги з ліжка в домашні тапочки. Кратер Агого-Нгоро був прихований туманом, під ногами знову була тверда земля, покрита зеленою травою, слони не спостерігалися.

Ми говорили і я розповідав про те, як перелякався, стоячи на балконі номера в готелі Treetops, того самого номера, в якому 6 лютого 1952 року ночували англійська принцеса Єлизавета зі своїм чоловіком герцогом Единбурзьким, приїхавши пополювати на левів. У ту ніч помер англійський король Георг VI, і принцеса стала королевою. Тоді весь готель цілком розташовувався на гілках високого дерева і складався з чотирьох кімнат – трьох для гостей і однієї для обслуговування та прийому їжі. Зараз він розрісся до сімдесяти номерів, що стоять на рублених палях, об які слони труться спинами, трясучи стіни.

Саме сюди, на найромантичніше місце в Східній Африці, туристи приїжджають тільки на одну ніч, щоб послухати звуки нічної савани і побачити стада слонів, буйволів і носорогів, що приходять на водопій. Так от, коли я, затамувавши подих, дивився на слонів, що проходять під моїм балконом, звідкись зверху на мене звалився здоровенний бабуїн. Він вдарив мене по голові і стрімголов скотився вниз. А через день на дивовижному озері Найваша наш човен дивом не перекинувся, налетівши на спливаючого бегемота. Хто більше злякався – ми чи бегемот, сказати важко.

А ще я згадував захват, який охопив мене в кошику повітряної кулі. Шар в повній тиші ширяв над Африкою, а вона простягалася піді мною – таємнича і загадкова.

Саме тут, у Кенії, вчені знайшли сліди предка сучасної людини, яким 3600000 років, – найдавніші на землі. Можливо, тут був рай, а сліди ці – Адама і Єви?

Автор: Костянтин Кокошкін.