СНІД у Зімбабве

СПИД в Африке

У Зімбабве сучасні сексуальні звички значною мірою сформувала двоїста спадщина: патріархальні цінності та колоніальні виробничі відносини, які сприяли виникненню мігрантської праці, а отже, узвичаїли розлуку чоловіків з дружинами. Мігрантська праця з’явилася наприкінці XIX сторіччя внаслідок експропріації земель африканців. Позбавлені землі, примушені платити податки готівкою, чоловіки-африканці кидали домівки й родини і йшли шукати роботи на великих фермах, на шахтах, у містах. Жінки та діти лишалися у перенаселених зонах племен, де приречене було жити африканське населення. Щоб вижити, жінки почали господарювати на непридатних для землеробства землях, отримуючи підмогу грішми, що їх слали додому чоловіки. Така система існування лишилася незмінною аж донині; так ще й сьогодні живуть від третини до половини сільських родин у Зімбабве.

Деякі жінки також стали мігрантками, аби задовольнити потребу в сексуальних послугах, яка виникла внаслідок штучного розлучення чоловіків з їхніми дружинами. Опинившись у місті, чоловіки відкрили для себе нові різновиди сексуальних стосунків. Раніше, у традиційному суспільстві, чоловік міг одружитися з кількома жінками, якщо, звісно, це дозволяла йому кишеня. Віднині він міг вільно збільшувати кількість партнерок без будь-яких довготривалих зобов’язань чи фінансових наслідків.

У проведеному нами дослідженні серед робітників Хараре ми з’ясували, що одружені чоловіки, які живуть у родині або без неї, більше схильні до любові за гроші, ніж неодружені. З того ж таки дослідження видно, що четверо з п’яти чоловіків мають,окрім дружин ще й коханок. Звичайно, трапляються вірні чоловіки та цнотливі одинаки, однак їх зовсім мало. Тож не дивно, що така поведінка сприяє поширенню хвороб, що передаються статевим шляхом (і особливо найстрашнішої з них – СНІДу). Протягом багатьох років ці хвороби були головною причиною звертань як чоловіків, так і жінок до медичних установ у міських зонах. Нині в Хараре СНІД є першим чинником смертності серед дорослих і становить майже чверть загальної смертності.



ЖІНКИ ТА ВІРУС

Там, де вірус СНІДу передається переважно через гетеросексуальні стосунки, поведінка жіноцтва безумовно впливає на ризик поширення хвороби. Про СНІД і жіноцтво писалося багато, особливо в контексті проституції. На повій вказували як на один із головних чинників епідемії в Африці. Однак майже не згадували про дружин, майже ніхто не цікавився зв’язком, який існує між цими двома категоріями жінок, що часом перемішуються між собою.

Можливо, жінок, що торгують своїм тілом, набагато більше, ніж здається. Дехто називає такі великі цифри (до 10 відсотків), що аж не віриться. Йдеться найчастіше про розлучених матерів, які виховують дітей і майже не мають шансів на повторне одруження. Серед продажних жінок зростає кількість молодих селянок, які тікають від дедалі нестерпніших злиднів на селі, вкрай зубожілому через посуху, і для яких проституція — єдиний засіб утримувати родину. Декотрі з них продаються випадковим партнерам, однак більшість підтримує якоюсь мірою постійні стосунки, які включають в себе, крім господарських, ще й сексуальні послуги.

Хоч саме ця категорія жінок найбільше привертає увагу дослідників, вона становить меншість серед вірусоносіїв. Більшість заражених жінок — моногамні й заміжні. Із 6500 жінок, що були виявлені у 1992 році як ВІЛ-позитивні Національною лабораторією охорони здоров’я, більше як половина — заміжні жінки.

Однак саме заміжніх жінок не брали до уваги ні в дослідженнях, ні в програмах профілактики. Радити їм уникати численних партнерів — марна справа, бо не вони, а радше їхні чоловіки полюбляють стрибати в гречку. Дуже часто можна почути, як жінки з роздратуванням впереміш із покорою в голосі говорять про те, що їхнім чоловікам просто неможливо підтримувати сексуальні контакти з єдиним партнером — дружиною.

Одруження для жінок — це притулок і пастка водночас. Насамперед, воно дає їм відчуття самореалізації. Щоб досягти чогось у житті, чоловіки та жінки мають вписатися в традиційну лінію, що гарантує їм спадок від предків. Процес успадкування від батька обов’язково проходить по чоловічій лінії. Відсутність чоловіка для жінки має тяжкі як духовні, так і матеріальні наслідки. Отже, перед жінками, які не мають чоловіків, постають складні соціально-економічні негаразди. Економічна залежність їх від чоловіків увічнюється ще й тією обставиною, що жінки дуже часто мають гіршу освіту, а отже, й менше шансів знайти постійне місце праці за межами сільськогосподарського виробництва. Особливо важка доля у вдів та розлучених жінок. Звичайно, в вісімдесятих роках у Зімбабве було ухвалено низку законів, які гарантують права жінок на власність, спадок чи аліменти, однак ці права поки що існують лише на папері.

Чимало дослідників, які розмовляли з жінками про профілактику СНІДу, чули від них відповідь: «Не звертайтесь до нас, поговоріть із чоловіками». І вони, жінки, таки мають рацію: треба про це говорити з чоловіками також. В патріархальному суспільстві чоловіки вважаються «переможцями», а тому й неспроможними до перемін з огляду на своє панівне становище, через що дослідники, прагнучи дати жінкам змогу висловитися, поминали увагою чоловіків. Однак саме чоловікам належить право вирішального голосу як у питаннях продовження роду, так і в інших питаннях сексуальних стосунків. Тож як їх готують до такої ролі? З ким вони розмовляють про секс? Чи розрізняють вони сексуальне задоволення і сексуальну відповідальність? Щоб з’ясувати, чому чоловіки безвідповідально ставляться до сексу, треба знати мотиви такої їхньої поведінки.

Отож, проведене нами дослідження серед робітників Хараре показує, що декотрі з них відмовилися від коханок, бо утримувати їх стало дорого, і вдовольняються випадковими платними послугами повій. Прагнучи заощадити гроші для своїх родин, такі чоловіки немовби чинять розсудливо, та, вдаючись до послуг повій, наражають себе і своїх дружин на ще більший ризик заразитися вірусом СНІДу.

Серед підлітків віком від 15 до 19 років поширеність ВІЛ-інфекції низька. За даними Національної служби переливання крові, серед донорів шкільного віку лише два відсотки дітей ВІЛ-позитивні, однак серед цих останніх дівчат втричі більше ніж хлопців. Таке переважання ВІЛ-позитивних жінок над чоловіками в підлітковому віці характерне для всієї Африки. Можливо, воно викликається дією соціального й біологічного чинників водночас. Соціальна модель (молодша жінка — старший чоловік) означає, що чоловік має більший сексуальний досвід, а отже, більше шансів заразитися вірусом. До того ж через недостатню зрілість статеві органи погано борються проти інфекції.

Епідеміологія ВІЛу переконує, що профілактичні кампанії слід проводити насамперед серед молоді ще до початку сексуального життя, коли вона ще мало заражена інфекцією. Отож спочатку треба дізнатися про те, які джерела інформації про секс вона має, як найкраще обговорювати ці питання з нею і хто це має робити. Колись існували традиційні механізми передачі такої інформації, однак нині ця традиція внаслідок урбанізації та перемін у способі життя зазнає краху в усій Африці.

Наскільки глибоко розуміє молодь важливість проблеми СНІДу? За даними проведених у Зімбабве досліджень, молодь куди більше переймається проблемою безробіття, аніж СНІДу, і дивується, чому це вона має займатися безпечним сексом, коли неможливо знайти роботу.

Всі епідемії залежать не лише від існування якогось збудника (в даному разі ВІЛ), а й від поєднання багатьох обставин, які сприяють їхньому поширенню. Тож не дивно, що епідемія такого розмаху, як епідемія СНІДу, має соціальне коріння.

Зв’язок між тяжким економічним становищем, гнобленням жінок та поширенням СНІДу в щоденному житті очевидний. Та якщо ми прагнемо зупинити цю епідемію, ми повинні – перш ніж взятися за розв’язання проблем злиднів та нерівності — досягти перемін у сексуальній поведінці. Ми маємо насамперед звертатися до чоловіків та заміжніх жінок. Це непросто, але іншого виходу немає. Навіть за умови, що технічні засоби запобігання, особливо для жінок, увійдуть у широкий вжиток, нам все одно доведеться переглядати свої погляди на те, як чоловіки й жінки будують свої сексуальні стосунки, їхній менталітет може і повинен змінитися, у цьому — один з основних аспектів нашої боротьби проти СНІДу.

Нарешті, на рівні служб охорони здоров’я треба ще багато зробити, аби поліпшити якість медичних послуг. Важливо забезпечити кращу діагностику і лікування венеричних хвороб, які сприяють передачі СНІДу.

Вельми перспективними здаються методи запобігання, розроблені для жінок, а саме —жіночі презервативи та бактерицидні препарати. Радити жінкам вимагати від чоловіків користуватися презервативами — ця стратегія вочевидь має свої межі. Кампанії щодо планування сім’ї своїм успіхом — бодай частково — зобов’язані вдосконаленню оральних контрацептивів для жінок. Жінки вже призвичаїлися брати на себе відповідальність за наслідки сексуального життя. Цим слід користуватися і сприяти, щоб вони могли взяти активну участь у профілактиці СНІДу.

Автор: Меррі Бассет.



Комментарии 0

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.