Про звички шимпанзе. Частина друга.

…В той день настрій у мене був досить пригнічений: вже кілька годин блукала я по горах і не зустріла жодного шимпанзе. Прямуючи до вершини, я раптом помітила на тлі червоної глини термітника знайомий чорний контур. Навіть зараз, після стількох років знайомства, наші мавпи почувають себе набагато спокійніше, якщо дивитися на них знизу вгору, тому я швидко сіла і пригорнулася до бінокля. Близько термітника сидів Девід Сивобородий і старанно відщипував смужки від широкого листа шпажної трави.

Я дивилася і не вірила своїм очам: ось він просунув тонку смужку в отвір, пророблений в стінці термітника і, потримавши його там деякий час, вийняв назад. Губами Девід обібрав щось з травинки і знову почав зондувати отвір. Своє заняття він продовжував до тих пір, поки стеблинка не перегнулася навпіл. Тоді Девід відкинув її убік, підібрав батіг якоїсь повзучої рослини і простягнув її крізь стиснутий кулак, щоб очистити від листя. Потім, відкусивши тонкий кінчик, знову взявся за своє.

Я спостерігала за ним цілу годину. Час від часу Девід пересідав і проробляв нові отвори, розбиваючи стінку термітника пальцем і, нарешті, після повторного зондування кожної дірки кинув прутик і пішов.

Як тільки він зник з очей, я кинулася до термітника, де безліч робочих термітів вже діловито відновлювали вироблені Девідом руйнування. Кожен змочував слиною шматочок глини і приклеював один до іншого. Наслідуючи приклад Девіда, я засунула стеблинку в отвір, а коли витягла її назад, на ній, міцно вчепившись щелепами, висіли чотири соковитих робочих терміти і парочка солдатів. Я розжувала одного з них, так як взяла за правило пробувати все, що їдять шимпанзе, але мені він здався абсолютно позбавленим смаку.

Через кілька тижнів після описуваних подій я виявила, що з настанням дощів робочі терміти доводять ходи термітника до поверхні і їх отвори замазують тонким шаром глини. Так вони і залишаються, поки не настає час вильоту крилатих статевих особин. Тоді терміти розкривають проходи, і так звані принци і принцеси вибираються на поверхню, збиваються в зграї і пара за парою зариваються в землю, щоб сформувати нові колонії. З відходом чергової партії робочі терміти знову закладають проходи до появи наступного крилатого покоління.

Термітів їдять не тільки шимпанзе, але й інші мешканці заповідника. Павіани і інші нижчі мавпи, а також птахи ловлять комах під час вильоту статевих особин. І тільки шимпанзе, використовуючи свої примітивні знаряддя, вміють полювати на термітів, коли виходи гнізда ще закриті.

Після того, першого дня я неодноразово спостерігала, як шимпанзе ловлять цих комах. Зазвичай вони займаються цим близько години, і якщо терміти не бажають вірити, одне за іншим пробують різні «вудки» (ніби вважають, що в невдачах винен інструмент), а потім йдуть, нерідко до іншого термітника, щоб там спробувати вдачу.

Деякі авторитети надають дуже великого значення тому, чи вміють «виробники знарядь» зберігати інструмент, щоб скористатися ним у майбутньому. Тому досить часто задають питання: а чи зберігають шимпанзе зроблені ними інструменти? Я не думаю, що для них це мало б сенс, так як травинки, наприклад, висихають і стають зовсім непотрібними, до того ж навколо термітника завжди можна знайти прутик чи відповідну соломинку.

Буває, однак, що шимпанзе заздалегідь підбирає якусь тріску ще досить далеко від термітника і несе її з собою, хоча термітника навіть не видно за деревами. Одного разу дорослий самець підібрав соломинку і ніс її вісімдесят метрів, ретельно дослідивши по дорозі сім термітників. Коли виявилося, що ні в одному з них не «клює», він викинув своє вудлище.

Незабаром я виявила, що шимпанзе їдять і мурашок інших видів, наприклад, мурахів-сафарі, що відрізняються дуже болючим і отруйним укусом. Одного разу ми з Гуго бачили, як Містер Мак-Грегор обробляв підземне гніздо цих комах. Він стояв на весь зріст і обережно запихав довгий прут в нору. Потім відскочив назад, так як з гнізда виповзли десятки розлючених мурах, струсив встиглих піднятися на нього, повернувся до гнізда і величним жестом витяг прут. Потім, не звертаючи уваги на укуси, слизнув мурах, що обліпили кінець прута, знову встромив прут в нору і став чекати наступної порції.

— Впевнений, що первісна людина стала вживати гілки і палиці в якості знарядь набагато раніше, ніж додумалася обтісувати каміння, — ти як думаєш? — запитав Гуго. Я кивнула — Містер Мак-Грегор і сам дуже скидався на доісторичну людину. Старий, з лисим тім’ям, шиєю і плечима і невеликим вінцем волосся навколо голови, що нагадувало тонзуру ченця, він стояв з палицею в руці серед звисаючих ліан і похилих стволів — таємничий волохатий лісовий чоловік.

Мені живо згадується той день, коли Гуго і я глибоко в лісі побачили, як молодий Эверед зірвав оберемок листя з невеликої гілки і запхав у рот.

— Що це він робить? — здивувався Гуго, коли Эверед, лише злегка пожувавши листя, витяг їх з рота. Але скоро все прояснилося. Тримаючи грудку вказівним і середнім пальцями, Эверед занурив її в невелике поглиблення в стовбурі поваленого дерева, а коли вийняв, ми побачили на злегка пожованому листі відблиски води. Висмоктавши рідину з саморобної губки, він знову занурив її в «посудину» і продовжував пити, поки не випив її повністю. І в цьому випадку шимпанзе, видозмінюючи предмети і використовуючи їх для своїх цілей, виявляють певні здібності до застосування їх в якості знарядь.

У деяких випадках шимпанзе перуть листям з тіла що-небудь клейке або неприємне, наприклад кров, бруд або липкі залишки їжі. Одного разу Фіган довго витирався кількома оберемками листя після того, як приніс, притискаючи до живота, цілу купу перезрілих бананів. Матусі часто користуються пучками листя, якщо дитинчата замазують їх своїми екскрементами. Як ми бачили Мелісу, яка витирала листком закривавлений після бійки ніс.

— Зовсім як світська дама з мереживною хусточкою, — сказала Една.

Тут ми всі розсміялися, тому що «світська дама» почала злизувати кров зі своєї зеленої носової хустки.

Далі буде.

Автор: Джейн Гудолл, переклад з англійської.