Зебри йдуть півмісяцем

Хижаки воліють самотність. Їх прихований і часто нічний спосіб життя, лють і сам страх перед ними у тварин, які слабше їх, – все це прирікає хижаків на самотність. Але не треба про це шкодувати. При силі, хитрості і спритності, якими, наприклад, володіє пантера, їй немає необхідності об’єднуватися в стадо із собі подібними. Та й якби сталось таке об’єднання – воно було б справжнім лихом для всіх тварин. Адже пантера полює на всіх, з ким тільки може впоратися – на сильних і на слабких, на маленьких і великих, на тих, хто чинить опір і хто здається без бою. Пантера може напасти навіть на слона.

Відсутність «товариськості» можна помітити і у тигрів. І тільки царі звірів – леви іноді дозволяють собі збитися в зграю. І то лише для більш вдалого полювання. Але й тут останній етап полювання – поділ частенько закінчується кривавою розправою. І не над ким-небудь, а над своїм же родичем, який порушив «етикет».

Інша справа – рослиноїдні. Траву не треба ні вистежувати, ні підкрадатися до неї, ні вбивати. Та й при всій чуйності, якою володіють рослиноїдні, все-таки краще перебувати разом і великим стадом. Так легше помітити небезпеку. Адже навіть гіганти джунглів – слони, яким взагалі-то не страшний майже нічий напад, відрізняються неймовірною обережністю, майже боязкістю. Стадо слонів, що іноді налічує кілька сотень гігантів, йде рівномірним, спокійним кроком, далеко розбрідаючись в сторони в пошуках їжі, але найменша небезпека, і треба бачити, з якою дивовижною швидкістю і організованістю стадо обертається у втечу.

Подекуди в Африці можна ще зустріти і стада жирафів. Їх об’єднує дорослий самець, а під його керівництвом знаходяться багато самок і кілька молодих самців. Але найдивніше, що до довгошиїх із задоволенням приєднуються й інші тварини – зебри, антилопи, страуси. Обов’язки щодо їх охорони, природно, беруть на себе самі господарі – жирафи. Вони чудово відчувають запахи, і з їх висоти – в 5-6 метрів! – їм видніше небезпеку. А в разі крайньої потреби гіганти можуть вступити в смертельний бій з хижаком. Ударом ноги вони можуть звалити навіть лева! Правда, лев теж про це здогадується і намагається не заходити з небезпечною для нього боку, а осідлати тварину. Що ж, залишається втеча.

Так рятується і стадо зебр. Ці смугасті красені ще більш гостинні, ніж жирафи. Втім, вони не такі полохливі, знають свою силу і не відразу вдаються до втечі. Можливо тому в стадах зебр часто можна зустріти і антилоп і буйволів. Забрідають до них і страуси. Таке сусідство вигідно для обох сторін: страуси знаходять в стаді масу великих гнойових жуків – прекрасну їжу для себе, а зебри охоче користуються чуйністю і обережністю величезних птахів. Подвійна вигода! Обережність гостей особливо потрібна зебрам на водопої – тут у кущах їх часто може чекати лев або леопард. Коли ж зебри пасуться, не всякий хижак наважиться напасти на них – удар смугастої ноги так само сильний, як і у жирафа, лев від нього може впасти замертво.

Ось чому на пасовищі зебри досить спокійні. Довгим рядом, що має вигляд півмісяця, йдуть зебри, пощипуючи траву. А разом з ними антилопи гну і чуйний сторож спокою дружного стада – страус.