Земельний наділ носорога

Останнім часом доктор Норман Оуен-Сміт з преторіанської інституту вивчення ссавців (Південна Африка) спостерігав за білими носорогами за допомогою радіотелеметричної апаратури. Правда, перші ж спроби прикріпити мініатюрний батарейний передавач такому «серйозному» звірові зазнали повного провалу. Відчувши на собі нашийник з вмонтованим в нього приладом, розлючений носоріг почав з такою силою тертися об навколишні дерева, що нашийник розлетівся на шматки. Однак після довгих невдалих спроб проблема все ж була вирішена.

Як відомо, голову носорога вінчають два роги – передній, досить значних розмірів, і задній – трохи менше. І ось було вирішено просвердлити в задньому розі отвір для мініатюрного циліндричного передавача, а навколо рога прокласти борозенку для антени.

Таким способом було «оснащено» десять дорослих носорогів і дитинчат. Тепер вчений, стоячи на невисокому пагорбі, міг за допомогою спрямованої антени стежити за пересуванням мічених тварин.

Виявилося, що самець протягом року обходиться територією радіусом близько двох кілометрів, причому ділянки двох сусідів ніколи не перетинаються. Вони залишають свій «наділ» тільки під час посух, відшукуючи для водопою ще не висохлі калюжі.

Іноді самці-сусіди випадково зустрічаються «біля прикордонного стовпа». Після численних ритуальних поштовхів боками вони стикаються, що називається, ніс до носа. Потім відступають назад і починають терти передній ріг об землю. Через деякий час випробування нервів закінчується, і кожен самець повертається на свою ділянку.

Інакше поводяться самки з дитинчатами. Вони здатні долати набагато більші простори. Так, якщо трави і води досить, самки з молодняком пасуться на ділянках діаметром близько шести кілометрів. Якщо ж з’являється недолік в кормі і воді, радіус їх просування розширюється до 10-15 кілометрів. У відносинах один з одним самки дуже терпимі і часто відпочивають загальними групами. Хоча корм для самок значить набагато більше, ніж для самців, бо від цього залежить життя молодняку, все ж вони свої ділянки не захищають.

У період розмноження на ділянці залишається тільки одна пара. Самці-сусіди не сміють переступити меж цієї ділянки, щоб вступити в бій за самку. Доктор Оуен-Сміт вважає, що територіальна поведінка білих носорогів розвинулася як механізм розподілу самок.